❦
Четвер, 11 вересня 1879
Яка мені користь із Гехта! Ні! Ні, я надто зневірена!! Мені ніщо не вдається, то чому ж, скажіть, мала б удатися комбінація з Гехтом! Цей єврей вишукав марину, яку я написала в Дьєппі в останню хвилину, і так нею захопився, що довелося йому її віддати. Ах, яке сумне життя і який безжальний Бог.Jeudi 11 septembre 1879
Скоритися. Та хіба це можливо? І якщо Бог не хоче нічого мені дати, то чому б не вгамувати моїх мук, забравши в мене всі ці думки.
Se résigner. Mais est-ce que cela est possible. Et si Dieu ne veut rien me donner pourquoi ne pas calmer mes tourments en m’ôtant touts ces idées.
Усупереч усім очікуванням, усі ці люди прийшли сьогодні ввечері: да Коста, Фенелон, Алексіс, Блан, Гехт, російський священник.
Contre toute attente tous ces gens sont venus ce soir, Da Costa, Fénelon, Alexis, Blanc, Hecht, le prêtre russe.
Посеред вечора я перевдяглася на манір Директорії, і це додало мені жвавості й дотепності. Дядько спостерігає й робить кумедні зауваження, він вважає їх закоханими, а я, я ж вам уже казала, більше не думаю про такі речі. У суботу обід у Гехта. Має бути цікаво, я нічого про це не кажу, бо боюся, що не вдасться... зрештою, Жозефа там не буде, отже, шукати треба поза цим молодим секретарем. Гехт дуже пишається, що представить нам пана де Беєнса, бельгійського посланника, буде ще... але не гаймо часу на те, хто там буде, однаково доведеться повторювати це в суботу. Я досить задоволена: справи... тобто мої слова й мої жалюгідні маленькі комбінації, здається, підганяє попутний вітерець; утім, це міняється щодня, як поверхня води: то мені здається, що все пропало, то зʼявляються легкі ознаки поліпшення... Слово, яке мені кажуть, інтонація, яку я перехоплюю, захоплюють мене або пригнічують... То я вважаю себе мертвою, то — за крок до того, щоб вийти з темряви.
Vers le milieu de la soirée je me suis mise en Directoire, ce qui m’a donné de la vivacité et de l’esprit. L’oncle observe et fait des remarques drôles, il les prend pour des amoureux, moi, je vous l’ai déjà dit, je ne pense plus à ces choses-là. C’est samedi le dîner Hecht. Cela promet d’être intéressant, je n’en dis rien parce que je crains que cela ne réussisse pas... du reste Joseph n’y sera pas, c’est donc en dehors de ce jeune secrétaire qu’il faut chercher. Hecht est très fier de nous donner M. de Beyens, le ministre de Belgique, il y aura... mais ne perdons pas de temps à dire qu’il y aura, il faudra le redire encore samedi. Je suis assez contente, les choses... c’est-à-dire mes paroles et mes misérables petites combinaisons semblent poussées par une brise favorable, du reste cela change tous les jours comme la surface de l’eau et tantôt tout me semble perdu, tantôt de légers symptômes d’amélioration se produisent... Un mot qu’on me dit, une inflexion de voix que je surprends me ravissent ou me confondent... Tantôt je me crois morte et tantôt à la veille de sortir des ténèbres.
Дякую небові, що я вже не божевільна, як тоді, коли думала, що розважаю Кассаньяка... Його дружина дурна й балакуча, «як ваша англійка», каже Блан. Він зраджує її з пані де Буаебер, а є ще й королева Ізабелла, яка чимало прибирає до рук шляхетного лицаря. Ось що гидко... Але я забуваю цього чоловіка...
Je rends grâce au ciel de n’être plus folle comme lorsque je croyais amuser Cassagnac... Sa femme est bête et bavarde « comme votre Anglaise » dit Blanc. Il la trompe avec Mme de Bois-hébert et il y aussi la reine Isabelle qui accapare pas mal le noble chevalier. C’est ça qui est vilain... Mais j’oublie cet homme...