Понеділок, 11 серпня 1879

Я провела дві години в Ґавіні втрьох. Ці люди досконало уособлюють банальне, розважливе й приземлене товариство. Я ходжу до них дізнаватися про думку всіх і про загальноприйняті правила поведінки. Там говорять і про шлюби — такі, які укладаються щодня. Я нарешті погодилася зізнатися, що, вийшовши заміж, матиму 100 000 франків ренти, а згодом удвічі більше. Що моя родина має 400 000 франків ренти, що моя тітка дуже багата й усе мені віддасть. Я, однак, додала, що мій батько багато проїдає, і скріпила всі ці вигадки заявою, що ні під яким приводом не вийду за чоловіка, який має менш ніж удвічі більше, ніж я. У такий спосіб я здобуваю ту повагу, яку дають гроші, і вберігаю себе від розрахунків мисливців за статками... до певної міри. Стара Ґавіні ворожить мені на майбутнє і каже, що бачить мене в тридцять років на чолі салону, заглибленою тільки в політику й наступницею пань де Лівен, Трубецької тощо. Але для цього треба вийти заміж.
— Звісно, пані, але я хочу, щоб він був дуже багатий.
Вона говорить мені про пана де Ріволі; я вдаю, що зневажаю його, але насправді в мене не досить грошей для цього. Усе це доволі огидно.
Досі я не хотіла, щоб казали, ніби я багата, але відколи пан де л'Арʼєж мало не замаячів на обрії, я, навпаки, цього хочу. Цього маленького пихатого чванька радше привабила б виставлена напоказ гордість, ніж будь-що інше на світі.
Але моє життя скінчилося. Для мене був лише Кассаньяк...
Гадаю, я кажу правду, і хай хто що думає, це правда. Чи то справа серця, чи ми справді добре б одне одному пасували?.. я навіть не шукаю відповіді. Завтра я поїду, потрібна розрада, потрібна зміна.
Панна Акар, красуня з вусиками; у сорок років вона матиме бороду. Стара Кувле, маленький шваґер. О ганьба. Так, треба було покохати це створіння, щоб накоїти таких дурниць!
Сміються, коли я говорю про честь Кассаньяка, я маю на увазі ту, так би мовити... вищу й витончену честь, яка стала б на заваді цьому шлюбу. У його лицарство не вірять. Та байдуже.
Він міг би одружитися з якоюсь дочкою бакалійника при мільйонах. Він принаймні якусь мить її кохав. Блан каже, що вона була його коханкою... Хай там як, це нічого не міняє в справі.
Я не хочу виходити заміж у Франції.
Я поїду виходити заміж до Росії взимку 1880–1881 років. Тобто наступної зими. Мені буде двадцять два роки.