Середа, 16 липня 1879

Я надзвичайно зморена. Кажуть, тифозна гарячка починається саме так. Мені сняться погані сни. А що, як я помру. І я геть здивована, що не боюся смерті. Якщо є інше життя, воно напевно буде краще за [те, що я марную тут унизу]. А якщо після смерті немає нічого... то тим більше нема чого боятися, а навпаки — варто бажати побачити край прикрощам без блиску й мукам без слави. Мені треба скласти заповіт. [Я почала] працювати о восьмій ранку, а близько п'ятої я така втомлена, що мій вечір пропав. А проте мені треба написати свій заповіт. Я подумаю про це сьогодні ввечері.