Неділя, 29 червня 1879

Нам завадила поїхати до пані Ґавіні, яка приїздила вчора, родина Ґербель, що прийшла показати нам графа де Шуленберґа, нареченого панни Марі.
А на обід у нас пані Прибильська. Це така собі навіжена з фарбованим волоссям, яка має багато грошей і розкидається ними наліво й направо. Її донечка вчиться в пансіоні в Парижі, і вже два місяці ми щонеділі беремо її до себе, надто під час дуже частих відлучок її матері.
І ось ми виявляємо, що ця дама, дуже схожа на пані Сапоженикову, була знайома з Пополем і так йому набридла, що під кінець він навіть перестав бути ввічливим. [Вона не] сказала, що набридла йому, але це чудово зрозуміли. Вона від нього без тями.
— То з цього нічого не вийшло? — спитала я її.
— На жаль, ні.
Вона вбралася в жалобу з фіалками, і її донька теж. Я теж знову надягаю жалобу, позаяк російський двір тримає її десять днів.
Сьогодні вранці я знову плакала.
Скрізь видно виставлені портрети бідолашного Принца, і це страшенно сумно. Це навернуло мене до бонапартизму, і я починаю шанувати Плонплона, якого Кассаньяк починає величати: Його імператорська високість монсеньйор принц Наполеон. Прочитайте сьогоднішню «Пеї».