Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Вівторок, 10 червня 1879

Ці чудові Караджорджевичі обідали в нас, і аж до десятої вечора всі лишалися в мене, милуючись моїми малюнками, начерками, скелетом тощо. Божидар нарешті станцював вальс із Амелі (скелетом) — нагорода, яку я завдячувала йому за те, що він упорядкував мої книжки.
Погода чудова, я трохи втомлена після вчорашнього балу. Я була вбрана пречудово й доволі гарненька, але, прибувши туди, ми не знали жодної душі. Пан де Плансі витяг мене з мого закутка, де я ховалася за завісою, я танцювала з ним, а потім одразу настав котильйон, який я танцювала з паном д'Отвілем і, звісно, з багатьма іншими. Загалом, гадаю, ближче до кінця я трохи розважилася, хоч і почула, як герцогиня д'Абрантес сказала, що вона щойно з Версаля... Оце засідання!.. Я лишаю вам «Фіґаро» і «Французьку Республіку».
Мені прикро, що мене там не було... а ім'я пані де Кассаньяк занурило мене в цілий «океан» різних почуттів.
Стаття у «Французькій Республіці» мені до вподоби, вона доволі правдива, і Кассаньяка легко уявити таким, яким його там зображено. А втім, байдуже.
Удень приходив Мультедо, і, коли моя тітка на мить вийшла з вітальні, він знову завів мову про свою відданість, своє кохання і таке інше. Тоді я просто й чесно сказала йому, що в моїх очах він не зазнає ні підвищення, ні падіння, бо є приятелем, байдужою [закреслене слово: приємною] дуже люб'язною людиною й нічим більше.