Понеділок, 9 червня 1879

Це, безперечно, спека й задуха роблять мене ні до чого не здатною. А втім, я працювала цілий день... тепер я твердо вирішила більше не відлинювати від роботи, але я геть розбита. Сьогодні ввечері ми йдемо на Бал, до Міністерства закордонних справ. Я знову буду бридка; мене хилить на сон, і я залюбки лягла б спати.
Я не спрагла успіху з чемності. І я відчуваю, що буду бридка й дурна.
Ось портрет Кассаньяка, доволі вдалий, далебі, накиданий радикальним пером.
Учора я дивилася на президентську трибуну «субпрефектури», як її називають реакціонери, і я багато віддала б, щоб бути з тими славними людьми, а не з моїми бонапартистами та цими Рандуенами, що нам заважали.