❦
Пʼятниця, 23 травня 1879
Отож учора я пішла підслухати під дверима, що говорить моя шановна родина. І, гадаю, цього разу я вже не збережу жодних ілюзій щодо всіх цих людей.Vendredi 23 mai 1879Donc, hier je suis allée écouter à la porte ce que disait ma respectable famille. Et je crois bien que pour cette fois je ne conserverai plus d’illusions sur le compte de tous ces gens-là.
Дві години я слухала, як вони втішають одна одну й заспокоюють своє сумління, звалюючи всю провину на мене й кажучи, ніби мене карає небо за те, що я переслідую бідолашного Жоржа. Усе, що могли б сказати чужі люди й вороги, було сказано. Мене обмовили, мене зганьбили, мене принизили. Зачепили всі мої гордощі й товстими брудними пальцями полапали всі рани мого кохання, відколи я стала панною. І я вже не вірю, що це дурість, бо коли Жанна, яка знає, як переслідують цього бідолашного Жоржа, зустріла мою матір і сказала їй: люба подруго, люба подруго, Марі має рацію; не противтеся тому, щоб вас позбавили цієї ганьби.
Pendant deux heures je les ai écoutées se consolant les unes les autres et calmant leur conscience en rejetant toutes les fautes sur moi et en disant que je suis punie par le ciel parce que je persécute le malheureux Georges. Tout ce que des étrangers et des ennemis pourraient dire, on l’a dit. On m’a calomniée, on m’a salie, on m’a avilie. On a froissé toutes mes vanités et on a promené de gros doigts sales sur toutes les blessures de mon amour depuis que je suis jeune fille. Et je ne crois plus que ce soit de la stupidité, car lorsque Jeanne, qui connaît les persécutions contre ce malheureux Georges, a rencontré ma mère en lui disant: chère amie, chère amie, Marie a raison; ne vous opposez pas à ce qu’on vous délivre de cette honte.
— Моя чарівна мати відповіла: Та що ви, люба пані, навпаки, я хочу його позбутися, і не сумнівайтеся, що ми вживаємо заходів, ми вже їх ужили; а турбує й засмучує мене те, що моя бідолашна дитина компрометує себе, пхаючи свого носа куди не слід.
— Ma charmante mère a répondu : Mais ma chère madame, au contraire, je désire en être débarrassée et ne doutez pas que nous ne prenions des mesures, nous en avons déjà prises, ce qui me tourmente et me chagrine c’est que ma malheureuse enfant se compromette en fourrant son nez partout.
Вкладка · Annotation de la mère de Marie (M. Bashkirtseff mère), 1905
[Примітка: 1905. Для нас усіх, а надто для мене, наш нещасний брат був лихом, і я суперечила моїй любій і обожнюваній Марі лише для того, щоб її заспокоїти. М. Башкирцева-мати. 1905]
[Annotation: 1905. pour nous tous et surtout pour moi, notre malheureux frère était un malheur et ce n’est que pour calmer mon adorable et adorée Marie que je l’ai contrariée. M. Bashkirtseff mère.1905]
Вона розповідала це тим дамам, поки я підслуховувала під дверима, і додавала, плачучи, що я чудовисько, бо так виставляю її брата, якого вона любить і хоче захистити. Отже, те, що мене кинуто на поталу скандалам, що цей нещасний ще тиждень тому приходив вигукувати гидоти французькою під нашими вікнами й розповідає по всіх шинках, ніби його сестри — злодійки, а я — скажена й дівка, що вештається по всіх кублах Парижа, — це нічого. А те, що цього нещасного схопила поліція за шахрайство, підробки, скандали й образу моральності за скаргою Російської контори, яку він ошукав, — то вже моя провина, це я підло донесла на нього в поліцію цієї зими, і Бог мене за це покарає.
Elle le racontait à ces dames pendant que j’écoutais à la porte, et elle ajoutait en pleurant que je suis un monstre de présenter son frère qu’elle aime et qu’elle veut protéger. Ainsi que je sois livrée aux scandales et que ce malheureux il y a huit jours encore vienne crier des horreurs en français sous nos fenêtres et qu’il dise dans tous les cabarets que ses sœurs sont des voleuses et moi une furieuse et une fille qui se traîne dans tous les mauvais lieux de Paris, ça ne fait rien. Et que ce malheureux soit empoigné par la police pour escroqueries et faux et scandales et outrages aux mœurs sur la plainte du Comptoir Russe qu’il a escroqué, alors c’est ma faute, c’est moi qui l’ai lâchement dénoncé à la police cet hiver et c’est Dieu qui m’en punira.
— Не треба тікати, — сказала я, дуже спокійно відчиняючи двері, — я маю сказати вам лише кілька слів, я не зроблю вам честі влаштувати сцену. Це годилося тоді, коли я уявляла, що те, що ви кажете мені у вічі, — це досада, роздратування, родинні сварки. Я щойно майже три години слухала ті гидоти й підлості, які ви говорили про мене, щоб виправдатися й трохи заспокоїти своє сумління.
- Il n’y a pas besoin de vous enfuir, dis-je en ouvrant la porte très calmement, je n’ai que quelques mots à vous dire, je ne vous ferai pas l’honneur d’une scène. C’était bon au temps où je m’imaginais que ce que vous me disiez en face était du dépit, des irritations, des querelles en famille. Je viens de rester près de trois heures à écouter les saletés et les infamies que vous disiez sur moi pour vous justifier et calmer un peu vos consciences.
Бо щоб дізнатися правду від таких брехунів, як ви, треба підслуховувати під дверима. Тепер я знаю досить, я закінчила і повторюю вам, що навіть не ображатиму вас. Ви — чужі люди й вороги. Ви мене не побачите, я їстиму сама.
Car pour savoir la vérité avec des menteurs comme vous il faut écouter aux portes. Maintenant j’en sais assez, j’ai fini et je vous répète que je ne vous insulterai même pas. Vous êtes des étrangers et des ennemis. Vous ne me verrez pas, je mangerai seule.
Знаєте, безкарно не почуєш того, що почула я... ніколи, ніколи я такого не підозрювала. Мене навіть не люблять. Усе, чого я від них домагаюся, — то лише завдяки їхньому боягузтву й дурості. Це мої найнебезпечніші вороги, бо одне їхнє слово важить більше, ніж найстрашніший наклеп від чужої людини.
Vous savez que l’on n’entend pas impunément ce que j’ai entendu... jamais, jamais je n’ai soupçonné cela. On ne m’aime même pas. Ce que j’en obtiens c’est de leur lâcheté et de leur bêtise. Ce sont mes plus dangereux ennemis, car une parole d’eux vaut plus qu’une calomnie énorme d’un étranger.
Це, гадаю, одна з найстрашніших катастроф, які можна пережити. І найтяжче — жити з цими людьми. Я взагалі не хочу бачити їх якийсь час, потім доведеться... але вже ніколи, ніколи не буде як раніше. Між нами вже бували сцени, яких не забувають, а цього разу — кінець, принаймні для мене. Ці створіння думають, що я дуюся і що це вже минає, бо сьогодні в нас обідають Караджорджевичі й я обідала з усіма. Вони посміли заговорити до мене. Учора ввечері я не писала, я була надто схвильована, а тепер я спокійна й розповідаю вам це. Деяких речей не прощаєш самій собі. Вони побивалися над моїми нещастями, кажучи, що Антонеллі покинув мене не через відомості з Ніцци, а саме через мою поведінку.
C’est je crois un des plus grands effondrements qu’on puisse avoir dans sa vie. Et ce qui est pénible surtout c’est de vivre avec ces gens-là. Je ne veux plus les voir du tout pendant quelque temps, après il faudra bien... mais ce ne sera plus jamais, jamais comme avant. Déjà il s’était passé entre nous des scènes qu’on n’oublie pas, cette fois c’est la fin, pour moi du moins. Ces créatures pensent que je boude et que cela se passe déjà parce que les Karageorgevitch dînent ce soir, j’ai dîné avec tout le monde. Elles ont osé me parler. Hier soir je n’ai pas écrit, j’étais trop émue, à présent je suis calme et je vous raconte cela. Certaines choses on ne se les pardonne pas à soi-même. Elles ont déploré mes malheurs en disant qu’Antonelli ne m’avait pas abandonnée à cause des renseignements de Nice mais bien à cause de ma conduite.
Тож вони роблять висновок, що я розлючена на них через те, що Антонеллі мене покинув. І все в такому дусі. Коментарі зайві, чи не так? Мушу сказати, що коли я сказала, що вже дві години підслуховую, враження було велике, і ці нещасні й чудові особи так зніяковіли, що мені захотілося сміятися.
Alors elles déduisent que je suis furieuse contre elles parce que Antonelli m’a abandonnée. Et des choses dans ce genre. Ça se passe de commentaires n’est-ce pas. Je dois dire que lorsque j’eus dit que j’étais depuis deux heures à écouter, l’effet a été grand et ces malheureuses et excellentes personnes se sont troublées au point que j’ai eu envie de rire.
Не тільки за Антонеллі — вони віддали б мене за кого завгодно, а я ж думала, що їм потрібні королі. І, гадаю, я воліла б дістати ляпаса, ніж побачити, що мене так цінують люди, яких я вважала гордими й навіть надто високої думки про мене.
Non seulement à Antonelli, elles me donneraient à n’importe qui, moi qui pensais qu’elles voulaient des rois. Et je crois que j’aimerais autant recevoir un soufflet que de me voir ainsi considérée par des gens que je pensais fiers et même trop exagérés sur mon compte.
Отже, вони віддали б мене за того італійчика й за будь-кого іншого. Я ніколи не бачила чоловіка, який упадав би за мною, щоб вони не вважали його гідним мене, тільки я думала, що вони вдають... щоб із марнославства примножити мої завоювання. Аякже! Одне слово, усе це дуже гидко. Іншого й не скажеш. Дуже гидко.
Ainsi elles m’auraient donnée à ce petit Italien et à n’importe quel autre. Je n’ai jamais vu d’homme me faisant la cour qu’elles ne pensaient pas digne de moi, seulement je croyais qu’elles faisaient semblant... pour grossir mes conquêtes par vanité. Ah! bien oui. Enfin tout cela est bien dégoûtant. On ne peut dire autre chose. Très dégoûtant.
Отже, мене згубили б ці люди, заплямували б їхні скандали (що почалися ще до мого народження); отже, я страждала б від їхнього незлагодженого життя, від їхньої нетактовності, від їхнього існування, загалом досить чесного, але безладного, але з усіма ознаками зла; отже, я стала б жертвою всіх їхніх незграбностей — і це моя провина. А якщо в шістнадцять чи сімнадцять років я була необачна чи просто легковажна на словах, то я поводилася погано. Хіба ці доброчесні жінки хоч раз дали мені уявлення про те, що в світі пристойно, а що непристойно, і як має триматися панна? Це я ціною прикрощів навчилася поводитися між людьми, і це я щодня вчу цього їх, а попри це вони часом втинають такі дурниці, що хочеться крізь землю провалитися. Та це марні докори, негідні мене. Вони таки казали мені, що цілуватися з чоловіками погано, але цей тілесний факт — дрібниця поруч із цілою наукою, якої треба, щоб зберегти добру думку людей про себе і змусити себе поважати, і про яку ці доброчесні особи не знають ані слова.
Ainsi, j’aurais été perdue par ces gens-là, ternie par leurs scandales, (commencés avant ma naissance) ainsi j’aurais souffert de leur vie mal organisée, de leur manque de tact, de leur existence assez honnête en somme, mais en désordre, mais avec toutes les apparences du mal; ainsi j’aurais été victime de toutes leurs maladresses, et c’est ma faute. Et à seize ou dix-sept ans si j’ai été imprudente ou simplement étourdie en paroles, alors je me conduisais mal. Est-ce que ces vertueuses femmes m’ont jamais donné l’idée de ce qui est convenable ou inconvenant dans le monde et de comment doit se tenir une jeune fille ? C’est moi qui, à force d’ennuis, suis parvenue à savoir vivre et c’est moi qui le leur apprend tous les jours et malgré cela elles commettent de telles bêtises quelquefois qu’on voudrait être sous terre. Mais voilà des récriminations inutiles et indignes de moi. Elles m’ont bien dit que s’embrasser avec les hommes était mal mais ce fait matériel, est bien peu de choses à côté de toute cette science qu’il faut pour se bien maintenir dans l’esprit des gens et se faire respecter, et dont ces vertueuses personnes ne savent pas un mot.
Це брудно, це гидко. Оскільки це моя родина, я приписувала їй і делікатність, і піднесеність... а нічого такого немає, зовсім нічого. Це обмежені, пересічні люди, отупілі від своїх нещасть.
C’est sale, c’est écœurant. Parce que c’est ma famille, je lui supposais et des délicatesses et des élévations... et il n’en n’est rien, absolument rien. Ce sont des gens bornés, ordinaires et abrutis par leurs malheurs.
І я таки зовсім сама.
Et je suis bel et bien toute seule.
Сьогоднішня «Пеї» слабка, стаття погана; чоловік підупав.
« Le Pays » de ce soir est faible, l’article est mauvais; l’homme a diminué.
Ось іще один фальшивий лицар — фальшиво делікатний, фальшиво вірний, фальшиво хоробрий.
En voilà encore un faux chevalier, faux délicat, faux loyal, faux brave.