Четвер, 22 травня 1879

Знову якісь махінації заради цього чудовиська... Поліція ось-ось його вишле, і я гадаю, що моя мати заступиться. Жодних коментарів, чи не так?
Вона отримала телеграму від цього чоловіка, а коли я попросила показати її, вона її роздерла. Якби нічого поганого не було, вона б цього не зробила. Та й що мені вам казати? Це ганебно... Я влаштувала їм не надто бурхливу сцену, і занепокоїлися вони лиш тоді, коли я пригрозила написати Префектові. О! Тоді вже занепокоїлися. Бо я гадаю, що до Префекта вже зверталися. А мене все це сьогодні доконало — моє обурення, коли я бачу всю цю брехню та всю цю гидоту.
Ми їздили до Ґавіні, де було досить люду, потім до Соуза та до Караджорджевичів.
Пан і пані Лакон завітали до нас. Флоренс завжди мила. Я падаю від утоми.
— Стаття в «Пеї», і, далебі, дуже сильна.
— Ви читаєте газети, панно? — питає мене сьогодні вранці Жюліан.
— Я й сама збиралася вас про це спитати, пане.
— Ага?
— Так.