Вівторок, 6 травня 1879

Я дуже зайнята і дуже задоволена. Я мучилася, бо мала забагато дозвілля, тепер я це бачу. Уже двадцять днів чи три тижні я працюю з восьмої до полудня і з другої до п'ятої, а повернувшись о пів на шосту, працюю до сьомої, потім кілька ескізів, або читання ввечері, або трохи музики, і о десятій я вже годжуся лиш на те, щоб лягти спати. Ось існування, яке не дає думати про те, що життя коротке і що моя молодість минає перед мольбертом чи над книжкою.

Ну ж бо, дурепо ти велика, коли вже інакше не можна...

Музика, вечір, Неаполь...

Ось речі, що бентежать... читаймо Плутарха.