Понеділок, 21 квітня 1879

Останній день конкурсу, доволі жвавий. Пані Ґавіні заїжджає по мене о четвертій, і ми їдемо по віконтесу Пернеті й вирушаємо туди. Без родини я почувалася краще, бо мені хотілося б бачити свою родину гордою, упевненою в собі, елегантною, а інакше мені від цього надто боляче.
У суботу я ходила з Лізен (шведкою) дивитися на художників у Батіньйолі, біля кладовища Монпарнаського Монмартрського, отам, угорі. І я виявляю, що в Парижі ненавиджу лише бульвари та нові квартали.
Старий Париж і пагорби, там, де я була в суботу, дихають таким ароматом поезії та спокою, що він мене захопив.