❦
Вівторок, 22 квітня 1879
Mardi, 22 avril 1879
Я щойно з «Водевілю». (Мої вечори тепер дуже вільні, вечірні курси припинилися.) Пʼєса зі світського життя, кумедна, злободенна.
Je reviens du Vaudeville. (Mes soirées sont très libres, les cours du soir ont cessé). Une pièce mondaine, amusante, actuelle.
Я надто нещасна, треба з цього вибиратися. Я не знаю, що робити. Чи не краще було б?.. Ой, ні, ні, ні; у двадцять років це зарано, я зможу вийти отак заміж і в двадцять три. А щодо справді блискучого шлюбу — якщо він трапиться, то, звісно, я його приймаю.
Je suis trop misérable, il faut en sortir. Je ne sais que faire. Ne vaudrait-il pas mieux?... Oh ! non, non, non; à vingt ans c’est trop tôt, je pourrai me marier ainsi à vingt-trois. Quand à un vrai beau mariage s’il se présente il est bien entendu que je le prends.
А поки що... працюймо... у світ я виходити не можу, що б я робила без роботи.
Et en attendant... travaillons... je ne puis aller dans le monde, que ferais-je sans travail.
Так, малярство — за браком кращого. Річ у тім, що я дуже покладалася на малярство... а відколи я на нього більше не покладаюся, не лишається нічого, час спливає, і рядки додаються до рядків — це полегшує, та наступного дня все те саме. Ох, коли я заглиблююся в усі ці припущення, усі ці плани, надії, розрахунки, можливості... це доводить до нестями.
Oui, la peinture comme pis-aller. C’est que je comptais beaucoup sur la peinture... et du moment où je n’y compte plus il ne reste plus rien et le temps passe et les lignes s’ajoutent aux lignes, cela soulage mais le lendemain c’est toujours la même chose. Oh ! quand je m’y mets dans toutes ces suppositions, tous ces projets, espoirs, calculs, alternatives... c’est affolant.