П'ятниця, 28 лютого 1879

Мені наснилося, що Кассаньяк, прийшовши до нас із візитом, згорів увесь дотла, як карнавальне опудало минулого вівторка. Я була геть розгублена й не знала, як приховати, що він приходив, аби не подумали, ніби ми його знищили.
Уявіть собі, що сьогодні вранці Поль отримав листа від панни з готовністю допомогти йому, якщо буде потреба. А тепер. Як бути і що робити? У мене опускаються руки. Якби це була я, я б оббігала всі усюди, а потім побачила б, зрозуміла, поговорила. Але ж це Поль! Він зумів почати й більше нічого не вміє. Тепер, коли він у це вплутався, треба доводити справу до кінця, і я роблю для цього все на світі. Та бідолашний хлопець зовсім занепав духом.