Субота, 18 січня 1879

Я знову розпалила, підтримала, а тоді й заспокоїла бунт в ательє, після чого пішла розповісти про нього Жюліанові, «щоб ніхто не перекручував фактів».
Ах, зате сьогодні ввечері я зовсім отупіла в «Буфф» — ніколи не чула такої дурниці. Музе з донькою були з нами.
Знаєте, Еміль Одіффре поїхав-таки всерйоз до Китаю. А П'єтро Антонеллі входить до італійської місії, що вирушає на відкриття внутрішнього моря Африки. Яка прикрість, що то не кохана людина! Я поїхала б до нього, і пустеля, небезпеки, ці екзотичні краї, відданість і т. д. і т. д. — я прив'язала б його до себе, і одразу вийшла б ціла історія... але ж ні, нічого іншого не лишається, як гинути з нудьги!
Велич у паростках, наука в паростках, таланти в паростках! Боюся, що з усіх цих паростків нароблять сіна для якогось віслюка! О, якби я була бодай чоловіком! Та ні, краще померти.