Понеділок, 13 січня 1879 — російський Новий рік

Що ж, я веселюся до нестями, як завжди. Цілісінька неділя минає в театрі. Ранкова вистава в «Ґете», доволі сумна, а ввечері в «Опера-Комік» — «Пре-о-Клер», улюблена й найдорожча опера пана Поля де Кассаньяка, прозваного Покійним. Я розумію цей смак. Музика чарівна, і її не треба слухати кілька разів, щоб вона сподобалася; вона проста, наївна, витончена й захоплива. Мені здається, ніби я завжди її чула, — це наче спогад дитинства, хоч слухала я її вперше. А все ж я багато віддала б, щоб почути їхню розмову на бульварі.
Пані де Дайєнс, яка була з нами, каже, що в ту епоху вона була б чарівна, а в нашу — смішна.
Мені байдуже, я навіть утратила вже цю поезію. Ніч [із неділі на понеділок] я проводжу так: миюся, пишу, читаю, лягаю на підлогу, пʼю чай. Зараз чверть на шосту; так я рано прийду до майстерні, а назавтра захочу спати, а ще назавтра встану рано — і далі все піде само собою. Не думайте, що мені до вподоби ці витребеньки: я відчуваю до себе глибоку відразу, глибокий жах. Та байдуже — я зустрічаю свій новий рік оригінально: на підлозі, зі своїми собаками.
Цілий день я працювала. Пані Ґавіні надіслала мені дві вази з моїми ініціалами та фіалками.