Середа, 1 січня 1879

Пан де Морґан надіслав бонбоньєрку.
Я працювала вранці, а потім ми їздили з візитами.
Кумедна історія у Ґавіні. Входить Жанвʼє де Ла Мотт-батько, який, як відомо, молодший і вродливіший за свого сина — мого колишнього залицяльника. Він цілує пані Ґавіні і починає розповідати про поцілунки, що роздав пані Руер, де ла Валетт та іншим, сміючись і [розсипаючись] у балачках, наче юнак, яким він і є. А що мама каже, ніби на початку року треба поцілувати чоловіка, щоб бути щасливою, він кидається їй в обійми, цілує її і дає себе поцілувати. Іншого вважали б божевільним, але цього старого шарлатана паризьке товариство так любить, що на нього дивляться так само, як дивилися на нашого бідолашного Валіцького в його місті, де він вилежувався на всіх канапах і цілував усіх жінок.
Я даремно плутала батька з сином: батько дотепний.
Мені снилися Кассаньяк і Блан. Перший день 1878 року почався дуже добре — і все ж [цей день] рідко згадувався впродовж року. Що доводить, що це нічого не доводить; а що перший день 1879 року не надто веселий, то я й не тривожуся.
Я прихоплюю де Дайєнс, і ми йдемо на ревю в Пале-Рояль.

Примітки

Бонбоньєрка — оздоблена коробка з солодощами — була звичайним новорічним подарунком, яким обмінювалися в паризькому товаристві. ↩