❦
Субота, 30 листопада 1878
Samedi, 30 novembre 1878
Отже, якщо правда, що я «закохана» в нього, — це можна так і говорити посеред бульвару!
Alors si c’est vrai que je suis « amoureuse » de lui, ça peut se dire comme ça en plein boulevard !
Він не може сумніватися щодо автора цих листів, однак... це було так незвичайно... Не знаю, що він подумав, але якщо в нього була бодай найменша підозра щодо правди, він не мав би бруднити цього перед Бланом. Так, ось він, прекрасний ідеал, делікатна людина, вища душа. Нічого не знаючи! Він, може, вважає, що я справді закохана в нього, але що листи писала не я. У такому разі будьмо чесними людьми, ви, зграя шахраїв: чи гарно чинити так, як він?
Il ne peut douter de l’auteur de ces lettres, pourtant c’était si extraordinaire... Je ne sais pas ce qu’il a pensé mais s’il a eu le moindre soupçon de la vérité il ne devait pas le salir de Blanc. Oui, voilà le bel idéal, l’homme délicat, l’âme supérieure. Ne sachant rien ! Il croît peut-être que je suis amoureuse de lui mais que les lettres ne sont pas de moi. Dans ce cas soyons honnêtes gens, tas de filous, est-ce bien de faire comme lui ?
Хай там як, знаєте..? Я уявляла собі і людину, і всю цю справу зовсім інакше. Силкуюся знайти, що сказати, — і нічого не знаходжу. Тільки якщо це той грубіян, якого я, здається, нарешті розгледіла, я не хотіла б навіть із ним зустрічатися. Здавалося б, нічого особливого, правда? Здавалося б, усе дуже просто в цьому уривку вчорашньої розмови, — а проте в ньому цілковита відсутність тієї надзвичайної делікатності почуттів, яку вносять у все, коли її мають. Він хоче показати, що вважає ці листи безглуздою вигадкою... і навіть так це ледве можна пробачити... а втім, так, я собі це так і пояснюю; цілком. Він нічим не схибив, він говорив про це як про дурницю, в яку не вірить. Чудово, ну а Блан? Чи треба було втаємничувати цю особу в цей «наклеп»?
C’est égal allez..? Je m’étais imaginé l’homme et la chose tout autrement. Je m’efforce à trouver quelque chose à dire et je ne trouve rien. Seulement si c’est la brute que je crois enfin comprendre je ne voudrais même pas le rencontrer. Ça semble rien n’est-ce pas, ça semble tout simple ce bout de conversation d’hier et bien il y a là un manque absolu de cette extrême délicatesse de sentiments qu’on apporte dans tout quand on la possède. Il veut faire voir qu’il considère ces lettres comme une invention absurde... et même ainsi, c’est à peine pardonnable... pourtant, oui je me l’explique ainsi; parfaitement. Il n’a manqué de rien, il en a parlé comme d’une folie à laquelle il ne croit pas. Très bien eh bien et Blanc ? Fallait-il initier ce personnage à cette « calomnie » ?
Так, зрештою я зрозумію, що він не той грубіян, яким здався мені на мить, тільки, тільки, тільки я незадоволена своїм Кассаньяком... Точно цього не скажеш, але над цією істотою, яку я ніяк не можу належно оцінити, нависає якась тінь.
Oui, je finirai par comprendre que ce n’est pas la brute que j’ai cru un instant, seulement, seulement, seulement je ne suis pas contente de mon Cassagnac... On ne peut pas préciser mais une ombre plane sur cet être que je ne puis parvenir à estimer à sa juste valeur.
Він до біса міщанин, цей Кассаньяк, а послухати його!..
Il est diablement bourgeois Cassagnac tandis qu’à l’entendre !.
Коли його це тішить, коли йому догоджають — він досконалий, а інакше він тварина. Ось і вся правда. Але якби він був такий, як я думала, він не був би таким міщанином.
Quand cela l’amuse on lui fait plaisir il est parfait, mais autrement c’est un animal. Voilà la vérité. Mais s’il était comme j’ai pensé il n’aurait pas été si bourgeois.
Вплутати Блана! Та навіть якби він відчував до жінки, що писала листи, найглибшу байдужість, найбільшу зневагу, він не мав би її бруднити — хоча б із поваги до самого себе. Я бачу, який він є, і якби я вже дійшла до закоханості, я б не... тобто хай би він був наполовину досконалістю, а наполовину грубіяном, чи й цілковитою досконалістю, — я любила б його від того тільки сильніше. Розумієте? Погані речі спершу мене шокують, потім я до них звикаю і обожнюю їх... не скажу навіть — як чесноти; чеснот не люблять; спершу я була розчарована, знайшовши тільки актора замість героя, а потім запитала себе, чи так не шикарніше і чи шляхетність не нудна. Це гнітючі думки.
Y mêler Blanc ! Mais quand il aurait pour la femme des lettres la plus profonde indifférence, le plus grand mépris il n’aurait pas dûr la salir par respect de lui-même. Je vois comment il est et si j’en étais aux régions amoureuses je ne... c’est-à-dire qu’il fût la moitié perfection et moitié brute ou la perfection entière, je ne l’en aimerais que plus. Vous saisissez ? Les choses mauvaises commencent par me choquer, puis je m’y habitue et les adore... je ne dirai même pas comme des qualités; on n’aime pas les qualités; d’abord j’ai été désappointée de ne trouver qu’un acteur au lieu d’un héros et puis je me suis demandée si ce n’était pas plus chic comme cela et si la noblesse n’était pas ennuyeuse. Ce sont des idées désolantes.
Він здатен продати листи. Мої, певно, нічого не варті, тож він їх роздає. Як, невже це не заслужило бодай трохи поваги, тієї великої й чудової поваги, якою він так часто послуговується?
Il est capable de vendre des lettres. Les miennes ne valent sans doute rien aussi il les donne. Comment, cela n’a donc pu mériter même un peu de respect, de ce grand et magnifique respect dont il fait si souvent usage ?
Отже, Блан, негідний Блан, знає все, коли посилає мені свій клятий уклін капелюхом і свою лиху усмішку в Булонському лісі?
Ainsi Blanc, l’indigne Blanc est au courant de tout lorsqu’il m’envoie son fichu coup de chapeau et son mauvais sourire au Bois ?
Я ще маю молоду уяву — я обурююся людським брудом.
J’ai encore l’imagination jeune, je me révolte devant les saletés humaines.
Перебираю свої спогади... три роки тому в Римі. Я була зовсім юна, я виснажувала собі розум через дурницю, в якій, зрештою, не мені випала погана роль. Коли в мене була історія з Лардерелем, я була напівбожевільна від принижень у Ніцці. Тепер, відколи я беру на себе відповідальність за свої вчинки, я кинулася на шию Кассаньякові. Це огидно, але... якби я не спробувала, які були б докори сумління!! Вони мучили б мене більше, ніж ранять мене ницість Кассаньяка і мій дурний вигляд.
Je repasse mes souvenirs... il y a trois ans à Rome. J’étais bien jeune, je m’épuisais l’esprit sur une bêtise où je n’ai pas eu le mauvais rôle après tout. Quand j’ai fait Larderel j’étais à moitié folle des humiliations de Nice. A présent, depuis que j’accepte la responsabilité de mes actes je me suis jetée à la tête de Cassagnac. C’est odieux mais... si je ne l’avais pas tenté, quels remords !! Ils m’auraient plus tourmentée que ne me blesse la bassesse de Cassagnac et la figure bête que je fais.
Брускетті й ті, що в Росії, заплатили за Антонеллі; з Антонеллі я і сміюся, і лютую.
Bruschetti et ceux de la Russie ont payé pour Antonelli, Antonelli j’en ris et j’en rage.
Те, що в пʼятнадцять років я підкорила графа Мержевського, запаморочило мені голову, і я вважала себе володаркою світу, тоді як насправді мені не судилося великого успіху.
La conquête du comte Mergejewsky à l’âge de quinze ans me tourna la tête et je me crus la maîtresse du monde tandis qu’en réalité je n’étais pas destinée à beaucoup de succès.
Ця ницість мене приголомшила. Велика заслуга — бути шляхетним і делікатним із тими, кого обожнюєш!
Cette bassesse m’a hébétée. Le beau mérite d’être grand et délicat avec ceux qu’on adore !
Але одразу ж після цієї думки мені ввижаються знамениті люди минулих століть, які були знаменитими лише так, а з іншого боку були страшенними негідниками, — і тоді мені здається, що все гаразд. «Страшенний негідник» — це перебільшення, тут немає нічого, крім відсутності того невловимого «щось»; відсутності, яка шокує, а як — і не скажеш. Усі люди так влаштовані, завжди є лаштунки... Зрештою, я не бачу, що я сьогодні закидаю цій людині більше, ніж того вечора, коли ми востаннє були в нього вдома. Цього в ньому просто немає, — отже, його й не можна звинувачувати.
Mais immédiatement après cette réflexion, j’entrevois des gens célèbres des siècles passés qui ne l’ont été que comme cela et qui ont été d’un autre côté d’affreuses canailles et alors je crois que c’est très bien. Affreuse canaille est exagéré, il n’y a rien de plus que l’absence de ce je ne sais quoi; absence qui choque sans qu’on puisse dire comment. Tout le monde est ainsi fait, il y a toujours les coulisses... Au fait je ne vois pas ce que je lui reproche à cet homme, aujourd’hui, de plus que le soir de notre dernière visite à sa maison. Ça lui manque absolument, on ne peut donc pas l’accuser.
Ви скажете, що йому на мене начхати. Це не причина, принаймні не була б причиною, якби він був таким, як я думала. І знову я запитую себе, чи... елегантно йому це закидати.
Vous me direz qu’il se fiche de moi. Ça n’est pas une raison, du moins ça ne serait pas une raison s’il était comme j’ai pensé. Et de nouveau je me demande si c’est... élégant de le reprocher.
Аби тільки в мене не було неприємностей через ці листи.
Pourvu que je n’aie pas d’ennuis pour ces lettres.
Ви брудний, мій дорогий Поль.
Vous êtes sale mon cher Paul.
Послухайте-но це:
Ecoutez bien ceci:
Якщо припустити, що він вважав мене жінкою, гідною зневаги, з якою навіть найделікатніші натури не церемоняться, його поведінка не шокує...
Si on admet qu’il me considérait comme une femme méprisable avec laquelle les esprits les plus délicats ne gardent pas de ménagements, sa conduite n’est pas choquante ...
Але якщо припустити, що він мав до мене хоч десяту частку тієї поваги, про яку так гарно розповідав, ну тоді... хоч якою елегантною й насмішкуватою я хочу здаватися і хоч на яких відомих людей посилаюся... Кассаньяк нічого на цьому не виграє.
Mais si on admet qu’il avait pour moi la dixième partie de ce respect qu’il racontait si bien, bien alors ... quelque élégante et railleuse que je veuille paraître et quels personnages connus que j’invoque... Cassagnac n’aura rien à y gagner.
Я досить-таки шанувальниця кумедного? і досить позбавлена морального чуття, щоб не розуміти, як можна обурюватися таким вульгарним нутром, як у славетного Покійного.
Je suis assez adoratrice de l’amusant ? et assez dépourvue de sens moral pour ne pas comprendre qu’on se révolte devant un fond aussi vulgaire que celui de l’illustre Défunt.
Коли я говорю про почуття честі, мені здається, що я говорю невідомою мовою, що всі з мене сміятимуться і що, вимагаючи порядності взагалі, я воюю з романтичними, граціозними, шаленими, галантними, кумедними рисами людської вдачі. Тим часом як головна турбота цих чоловіків, що мають успіх, — виставляти напоказ усе те, що я намагаюся зробити непотрібним, і той самий Кассаньяк тільки й робить, що хизується своїми лицарськими почуттями, своєю порядністю. Так, але я хочу сказати, що, виставляючи напоказ ці гарні речі, вони грають роль і що це не ганьба, — ось що я хочу сказати. Я розумію, що це можна вважати гарним. Це доводить, що я й сама небагато варта, — через це, мабуть, я так легко братаюся з чужими підлотами.
Quand je parle de sentiments d’honneur il me semble que je parle une langue inconnue et que tout le monde va se moquer de moi et qu’on réclamant la loyauté, en général, je fais la guerre aux côtés romanesques, gracieux, fous, galants, amusants du caractère humain. Tandis que le plus grand soin de ces hommes à succès c’est d’afficher tout ce que j’essaye de rendre inutile et ce même Cassagnac ne fait que se vanter de ses sentiments chevaleresques, de sa loyauté. Oui, mais ce que je veux dire c’est que tout en affichant ces belles choses ils jouent un rôle et que ce n’est pas une honte, voilà ce que je veux dire. Je conçois qu’on le trouve bien. Cela prouve que je ne vaux pas grand chose moi- même, ce qui fait sans doute que je fraternise si facilement avec les vilenies des autres.
Боюся перебільшувати, вимагаючи забагато. ці високі думки тут треба було б розглянути надзвичайно делікатне й абстрактне питання, а мені на це бракує сил. Чи треба вимагати ідеальних почуттів, чи задовольнитися порядністю а-ля Пополь і обурюватися лише вчинками, які можна назвати боягузтвом, крадіжкою, вбивством?
Je crains d’être exagerée en demandant trop. ces idées élevées ici il faudrait traiter une question extrêmement délicate et abstraite et je ne suis pas de force. Faut-il exiger des sentiments idéals ou bien se contenter de la loyauté à la Popaul et ne se révolter que contre des faits qu’on peut qualifier de lâcheté, vol, assassinat ?
Насамперед: чи бувають насправді такі делікатні натури, які водночас іще й кумедні, — чи розумієте ви мене з моєю притягнутою за вуха французькою?
D’abord, est-ce qu’il y a de ces esprits délicats en réalité, et en même amusants, me comprenez-vous avec mon français tiré par les cheveux ?
Зрозумій же, нещасна зіпсована, що бути чесною в глибині душі — це ані смішно, ані прісно.
Comprends donc, misérable pervertie, que ce n’est ni ridicule ni fade d’être honnête dans son for intérieur.
Я вже не говорю про Кассаньяка, мені нема чого закинути йому великого, хіба що брак делікатності, — щоправда, для мене нічого більшого на світі й немає.
Je ne parle plus de Cassagnac, je n’ai rien de gros à lui reprocher, un manque de délicatesse tout au plus, il est vrai que c’est tout ce qu’il y a de plus gros au monde pour moi.