Четвер, 21 листопада 1878

Брезло написала щоку так натурально й так правдиво, що мені — жінці, художниці, суперниці — захотілося поцілувати цю жіночу щоку... мабуть, так часто буває і з речами в житті: не треба надто до них наближатися — забрудниш губи й зіпсуєш предмет.
Поль — мій нині єдиний брат і велетень — щойно приїхав у супроводі Надіни, дружини Олександра. Вона маленька й білява, їй двадцять вісім, йому лише девʼятнадцять — та їх радше мали б за подружжя.
У дорозі вони зустріли якогось росіянина, який сприйняв їх за закоханих; коли Надіна сказала, що подорожує з племінником, він пішов перепитати в Поля, мабуть, сподіваючись, що вони одне одному суперечитимуть.
Дуже кумедна ця невинна пара.
Приходила мадам Ґавіні.
Треба починати сидіти вдома по неділях: приходили Туркан і Філіппіні, а нас не було.
Робер-Флері прийшов сьогодні ввечері до майстерні. Усе йде дуже добре. У мене «приголомшливі успіхи».
Цього тижня завдяки нашим росіянам я працюватиму лише вранці й увечері.