Середа, 20 листопада 1878

Сьогодні ввечері після купання я раптом стала такою гарною, що двадцять хвилин розглядала себе. Я певна, що якби десь показалася, то [мала б] успіх із сьогоднішнім обличчям.
Колір обличчя — геть засліпливий, такий тонкий, такий ніжний, щоки ледь рожеві; з виразних деталей — лише губи й брови з очима.
І подумати, що все це ні на що не здалося! Здасться... але найгидкіше те, що все це мусить зівʼяти, зморщитися, немов пергамент, і померти!
Прошу вас, не думайте, що я сліпа: коли я негарна, я це добре бачу, повірте; і я гарна вперше за довгий-довгий час.
Живопис поглинає все.