❦
Субота, 3 серпня 1878
Samedi, 3 août 1878
Через цю сестру — нікого за обідом, але, йдучи до Тіленіуса, я бачу одного — чорного, з принцесою, у парку. Тоді я знаходжу Дурасова, і ми йдемо повз них. Потім я прогулююся з усіма, і ми знову зустрічаємо брата з сестрою. Пані Антонська ще переконає мене, що я дуже захоплена цим принцем: вона цим розважається, а я жартую і теревеню про Авґуста. Пан Мюле запевняє, що це влаштовано для нас... Знаєте, сьогодні ввечері бал, і бідолашний Мюле, який завжди пʼяний, обіцяє собі колосальну гулянку.
Grâce à cette sœur personne à dîner, mais en allant chez Thilenius j’en vois un, le noir avec la princesse, dans le parc. Alors je trouve Dourassoff et nous allons passer devant eux. Je vais ensuite me promener avec tout le monde et nous rencontrons de nouveau le frère et la sœur. Mme Antonsky me fera croire que je suis très-occupée de ce prince, elle s’en amuse et moi je plaisante et bavarde d’Auguste. M. Mühle prétend que c’est arrangé pour nous... Vous savez que ce soir il y a bal et que ce pauvre Mühle qui est toujours ivre se promet une fête colossale.
Звичайно, ми всі туди йдемо. Тільки-но ми влаштувалися, як ось пан, якого я бачила раз чи двічі вранці, — він правив дивним тільбері1 з маленьким ґрумом2... у каштановій лівреї та в капелюсі, який тримався тільки на носі малого, і той насилу щось бачив з-під нього, — отже, цей пан підходить і представляється. Це барон не знаю який, син не знаю якого місцевого начальника, великий пан, як мені кажуть. Але я відмовляюся танцювати, і коли він наполягає, я намагаюся довести йому, що танець позбавляє нас гідності, що це заняття — один із найбільших доказів занепаду великої людської родини, що людство... коротше, я раптом заводжу з ним мову про політику, потім про Східну війну і насамкінець питаю, чи знає він пані Антонську і принців Гогенлое. Він не знає ні пані Антонської, ні принців Гогенлое і покидає нас, забираючи з собою мої найлюбʼязніші усмішки.
Bien entendu nous y allons tous A peine installés que voilà un monsieur que j’ai vu une ou deux fois le matin conduisant un étrange tilbury avec un petit groom... à la livrée marron et un chapeau qui n’était soutenu que par le nez du petit qui avait toutes les peines du monde à y voir, ce monsieur donc arrive et se présente. C’est le baron de je ne sais quoi, fils de je ne sais quelle autorité du pays, grand seigneur à ce qu’on me dit. Mais je refuse de danser et comme il insiste j’essaye de lui prouver que la danse nous dépouille de notre dignité, que cet exercice est une des grandes preuves de la décadence de la grande famille humaine, que l’humanité... bref je lui parle tout à coup politique puis de la guerre d’Orient et finalement je demande s’il connaît Mme Antonsky et les princes de Hohenlohe. Il ne connaît pas Mme Antonsky et les princes de Hohenlohe et nous quitte en emportant mes plus aimables sourires.
Пан Мюле ображений: відмовившись танцювати з таким білим і рожевим молодим чоловіком, я образила цього молодого чоловіка, і він одразу ж поїхав із Зодена до Кенігштейна.
M. Mühle est vexé car en refusant de danser avec un jeune homme si blanc et si rose j’ai vexé ce jeune homme qui est aussitôt parti de Soden pour Konigstein.
Вибору в нього не було: окрім нас, там було пʼять чи шість дам на вигляд... а ще чоловіки.
Il n’avait pas le choix, outre nous il y avait cinq ou six dames à l’air et puis des hommes.
Гарні ідеї є, але немає енергії. Лікар пропонує замовити полонез і станцювати його самим; потім хочуть замовити російський гімн і пройти урочистою ходою. Утім, вихід удався досить добре: під звуки галопу ми покинули залу парами, майже галопом... Цілком пʼяний пан Мюле покидає льох, а пані Мюле покидає свою кухню; вони зустрінуться в коридорах, і я боюся, що пані влаштує панові прочухана через надто мізерний виторг. Мені не треба вам казати, хоч би якими Дурасовими ви були, що всі були вдягнені так, як уранці, і що я пила чай, повернувшись спиною до німців, у більшості з яких штани були підкочені.
On a de bonnes idées mais pas d’énergie. Le Docteur propose de faire jouer une polonaise et de l’exécuter à nous seuls; puis on veut faire jouer l’hymme russe et de défiler en triomphe. La sortie a du reste été assez réussie, aux sons du galop nous avons quitté la salle deux par deux en galopant un tant soit peu... M. Mühle tout à fait ivre quitte la cave et Mme Mühle quitte sa cuisine, ils vont se rencontrer dans les corridors et je crains que madame ne donne une chasse à monsieur à cause de la trop mince recette. Je n’ai pas besoin de vous dire, quelque Dourassoff que vous soyez, que tout le monde a été habillé comme le matin et que j’ai pris du thé en tournant le dos à des Allemands qui pour la plupart avaient leurs pantalons retroussés.
Мій принц навіть не зайшов туди — для нього це було ніщо, та й для когорти з дванадцяти-пʼятнадцяти осіб це ледве годилося.
Mon prince n’y est même pas entré, ce n’était rien pour lui, à peine était-ce possible pour une cohorte de douze à quinze personnes.
Ах! Зоден. Дурасов пожвавлює ситуацію. Ішов дощ, він повертається і скаржиться, що весь промок: Я забруднив і намочив свої штани! — каже він, і щодня щось у такому дусі.
Ah ! Soden. Dourassoff égaye la situation. Il pleuvait, il rentre et se plaint d’être tout trempé: J’ai sali et mouillé mon pantalon ! dit-il dans ce genre tous les jours.
Хотіла б я, щоб німецька здавалася мені мелодійною... я ледве терплю її навіть із вуст мого принца... цей бідолашний принц дуже, дуже хворий.
Je voudrais bien trouver l’allemand mélodieux... je le supporte à peine parlé par mon prince... ce pauvre prince est bien, bien malade.
Примітки
Тільбері — легкий двоколісний відкритий екіпаж, модний у XIX ст. ↩
В оригіналі англійською (groom) — молодий слуга, що їздить на запятках екіпажа. ↩