Субота, 3 серпня 1878

Через цю сестру — нікого за обідом. Але йдучи до Тіленіуса, я бачу одного — чорного з принцесою, у парку. Тоді я знаходжу Дурасова, і ми йдемо повз них. Потім я прогулююсь із усіма — і ми знову зустрічаємо брата з сестрою. Пані Антонська змусить мене думати, що я дуже зайнята цим принцом: вона цим розважається, а я жартую і теревеню про Авґуста.
Звичайно, ми всі їдемо [на бал]. Тільки-но розмістилися — ось пан, якого я бачила раз-два вранці, що правив дивним тільбері з маленьким ґрумом... Отже, цей пан підходить і представляється. Це барон де не знаю-хто, син не знаю-якої місцевої влади, великий пан — так мені кажуть. Але я відмовляюсь танцювати, і коли він наполягає, я намагаюсь довести йому, що танець позбавляє нас гідності, що це заняття є одним із найбільших доказів занепаду великої людської родини...
Пан Мюле ображений: відмовившись танцювати з таким білявим і рожевощоким молодим чоловіком, я образила його, і він негайно від'їхав із Зодена до Кенігштейна. Гарні ідеї є, але немає енергії. Лікар пропонує замовити полонез і виконати його самими своїми; потім хочуть замовити російський гімн і пройтись урочистою ходою.
Мій принц навіть не зайшов туди — для нього це не підходило, та й для когорти в дванадцять-п'ятнадцять осіб це ледве було б можливо. Хотіла б я знаходити німецьку мелодійною... я ледь її терплю навіть із вуст мого принца... Цей бідолашний принц дуже, дуже хворий.

Примітки

Тільбері — легкий двоколісний відкритий екіпаж, модний у XIX ст.