П'ятниця, 2 серпня 1878

Про це ще говорять у Зодені — розкажуть чужинцям наступного сезону. Загальний сміх захопив і моїх двох принців. Стосовно моїх двох принців... нічого.
Я приготувалась бути доброзичливою і не глузувати, — ну ось, цілком всупереч своїй волі, я виявила зухвалість... розпачливу... з добрим наміром я іноді зиркала вправо, але тут же опановувала себе, відвертаючись і знову кидаючи кілька з тих насмішок, що мене так втомлюють і розважають наше товариство.
[Поема Мультедо «Дона Жуана»] Ваш вік безжальний — ось що вас виправдовує, / Але жорстока гра та, що вас забавляє... / Коралевий фонтан з діамантовими струменями! / [...] Не робіть, як вони, цього жахливого змішання. / Вони були демонами — а ви ангел... / Але якщо вас нічого не торкається... / Що ж! Тоді смійтесь!
Коли всі розійшлись, я захотіла написати, що закохана в Чорного Принца... не серйозно, а лише щоб довести, що я вітрогонна... До того ж, оскільки двоє німців без розуму від мене, мені цілком можна закохатись у третього. Приїхала його сестра, яка одружена з принцом Рейсським. Це мені прикро: він більше не прийде обідати.
Ось що дає мені тепло на серці й холод поза спиною; крім того, це змушує мене сказати, що маю дві унції ніжності до Авґуста... Ім'я починається з «А» — вже знак... Одіффре, Антонеллі, Олександр, Альфред... Але... Альфреда я ненавиджу настільки, що не торкаюсь його листів, не обгорнувши пальці хустинкою.