Середа, 24 липня 1878

Доктор Томашевський, лікар Петербурзької опери, повинен знатись на справі — до того ж його думки збігаються з думками Фовеля та інших, і я сама знаю, що зоденські води за своїм хімічним складом майже не мають відношення до моєї хвороби. Вчора о шостій ранку ми з тіткою, у супроводі доктора Томашевського, їдемо до Емса — консультуватись із тамтешніми лікарями.

Le Dr Tomachewsky qui est le médecin de l'Opéra de Pétersbourg doit savoir quelque chose, en outre ses avis sont d'accord avec ceux de Fauvel et d'autres et puis moi-même je sais que les eaux de Soden, par leur composition chimique n'ont presque pas de rapport avec ma maladie. Hier à six heures du matin ma tante et moi accompagnées et du Dr. Tomachewsky nous allons à Ems pour consulter les médecins de là-bas.

Імператриця Євгенія¹ теж в Емсі — бідолашна жінка. Я ненавиджу Зоден: він нудний, марний для мене, навіть шкідливий — просто втрата часу.

L'Impératrice Eugénie est à Ems, pauvre femme. Je déteste Soden parce qu'ennuyeux il m'est inutile, nuisible même, puisque c'est une perte de temps.

Наполеон (справжній) звернув на руїни фортеці, що видніються ліворуч і праворуч на висотах. Це може слугувати приводом для парадоксів: про німців з їхніми корисними фортецями і французів з їхніми красивими руїнами.

Napoléon (le vrai) a fait des ruines des forteresse que l'on voit à droite et à gauche sur les hauteurs. Cela peut donner lieu à des paradoxes sur les Allemands avec leurs utiles forteresses et les Français avec leurs belles ruines.

[Листа від Мультедо від 22 липня] Панно, Ваша суворість до мене доводить мене до шаленства. Прошу вибачити різкість мого останнього листа: коли я його писав, я лютував від жорстоких уколів, завданих мені вашим, — і я вчинив як поранений вепр, що сліпо кидається бивнем. Пробачте! Більше кричати не буду. Відтепер — змушуйте мене страждати, катуйте, відштовхуйте ногою, — і якщо ви зробите мені цю ласку, я простернуся перед вами. А. МУЛЬТЕДО

[Lettre de Multedo du 22 juillet] Mademoiselle, Vos rigueurs à mon endroit me rendent fou. Veuillez donc excuser l'aigreur de ma dernière lettre ; en l'écrivant j'étais furieux des coups cruels d'aiguille que vous m'aviez porté dans la vôtre, et j'ai agi comme un sanglier blessé qui lance aveuglément un coup de boutoir. Pardon ! Je ne crierai plus. Désormais faites-moi souffrir, torturez-moi, repoussez-moi du pied et, si vous m'accordez cette faveur, je me prosternerai devant vous. A. MULTEDO

[Навскоси: Я не розбираю цього листа — тут надто багато що казати. Ця мила людина, цей трубадур хоче бути трагічним. Але не виходить. Пристрасні фрази поступаються «шанобливою відданістю» тощо — ефект майже комічний.]

[En travers: Je ne fais pas la critique de la lettre, il y aurait trop à dire. L'homme aimable, le troubadour veut être tragique. Il n'y parvient pas. Aux phrases passionnées succède un hommage respectueux etc. - qui est d'un effet presque comique.]

Примітки

Євгенія де Монтіхо (1826–1920) — вдова Наполеона III, після краху Другої імперії жила у вигнанні, часто відвідуючи німецькі курорти. ↩

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис