Понеділок, 22 липня 1878

Ганс — білявий. Ми виробили план кампанії... наш план кампанії — пані Ремблінської і мій — полягає в тому, щоб вдавати, буцімто уникаємо їх, навіть не помічаємо. Ми почали — і проте зустрілися одинадцять разів: чи випадково, чи вони й самі доклали до того зусиль.
Але завтра або позавтра, як тільки вона зможе влаштуватись, вони отримають серенаду, яка звучатиме однаково і для нас, і для них — оскільки вони живуть поверхом нижче. Але я сподіваюся, що вони зрозуміють, кому вона адресована, — завдяки добору творів: 1. Жалобний марш Шопена. 2. «Mein lieber Augustchen» (вальс). 3. Жалобний марш Бетховена. 4. Жалобний марш Мендельсона. 5. Жалобний марш x x x 6. Пекельний галоп.
Ми з них кепкуємо, і вони з нас теж. Але треба ж чимось займатись у Зодені... Пані Антонська цікавиться справою, і всі теж — а я наслідую інших; ви розумієте, що особисто я цими простаками не переймаюсь.
Сьогодні ввечері давали концерт одна співачка і двоє італійських співаків. Я підійшла поговорити, і вони прийняли мене за італійку.
[Листа від Мультедо] Панно, Благословляю свого листа за те, що він нездоланно спонукав вас до порад. Якби ж і я сам був таким нездоланним, як мій лист. Ваш ідеал — сам Кассаньяк — погоджується на письмові задоволення. Я ж, будучи не завзятим рубакою, а лише серйозною людиною, що домагається поваги спокійно і без галасу, — можу теж ним задовольнитись.
I° — Paese che vuoi, essi che trovi. Оскільки ви хочете жити у Франції — знайте: як би вам не претило нагадувати французьких дівчат — нагадуйте їх у своїх звичках. Досить відрізнятись від них тим, чим ви їх перевершуєте: чарівністю, розумом і красою! У Парижі ніхто не панує абсолютно. Хто прагне панувати — той відчужується.

Примітки

Paese che vuoi, essi che trovi (іт.) — «У яку країну прийдеш, таких людей і знайдеш»; відповідник прислів'я «У чужий монастир зі своїм уставом не ходять».