Середа, 17 липня 1878

Я малювала, приходить товстий Афросімов, і ми беремось до музики. Загалом ніхто ніколи не наголошував особливо на чарівності того, що я роблю, — але мій голос треба з цього виключити: він помітно зворушує всіх, хто чує, — навіть хворий, навіть згаслий, навіть коли я не співаю, а тільки кажу.
Ось листа від Мультедо — і ось моя відповідь; ви не здивуєтесь, що я відповіла, коли прочитаєте. ^5^ Мон-де-Марсан (Ланди), 5 липня 1878. Панно, Пишучи вам, я користуюсь правом, яке ви мені люб'язно надали, й піддаюсь нездоланній потребі нагадати про себе. Нещодавно ви докоряли мені, що я ніколи не мав дуелей. Випадок мало не заповнив цю прогалину: якийсь провінційний журналіст дозволив собі атакувати мою родину в паперовому мотлосі — і я прийшов вимагати від нього пояснень.
Де мені знайти безстрашного, хто не відступить, образивши мене? Хіба моя вина, що мені завжди трапляються лише обережні люди? До речі про зустріч: ваша гітара оговталась від тієї, що з нею сталась завдяки мені? Я відправив її вам перед від'їздом. Сподіваюсь, ви сповістите мене про отримання — принаймні в тих словах, які вживають щодо майстра-лютьє, що відправив вам інструмент і якому підтверджують отримання. Складаю свій вираз шани до ваших ніг і до ніг вашої пані тітки. А. МУЛЬТЕДО