Вівторок, 16 липня 1878

Мультедо не вміє вести своїх справ. Він надіслав мені відремонтовану гітару. Ви самі розумієте, яка різниця була б від нової гітари в гарному футлярі. Нічого такого. Ні, справді, бідолашний хлопчисько — ти не щедрий, і хоч ти й схожий на Наполеона I, ти проте людина, що не вміє вести своїх справ, — не кажучи вже про ввічливість чи ґалантність.
Не кажучи вже про те, що звук після ремонту став поганий. Цей дорогий Мультедо. І як навмисне — Вільмессан скасовує «Маленьку кореспонденцію». Без цього я б негайно надрукувала, що панові, який зламав гітару... сівши на неї і який повернув її склеєною, пропонується з'явитись у Зоден, щоб їй розбили її на його голові.
Знаєте, що роблять наші росіяни? Грають у рулетку — по черзі кожен є банкіром, але майже завжди ним є товстий Афросімов.
Гогенлое — не ті, що з Посольства, до того ж я більше не турбуюсь про це, хоч і є там молода людина... але зараз усі чоловіки мені байдужі: я надаю перевагу лише тим, хто надає перевагу мені, — і Покійному. Лише думаючи про інших, я й знаходжу його ще в собі.
Я ще вміщаю його у свої фантазії — але не тому, що він мені подобається, а тому, що він подобався б. Щодо думати про нього в якомусь іншому сенсі — ви добре розумієте, що нічого такого нема. Для мене він мертвий і добре мертвий.