❦
Субота, 6 липня 1878
Samedi, 6 juillet 1878
Який жах! Як це, мабуть, огидно! Я радше погодилась би на що завгодно... ніж на ноги! У Мультедо й у всіх інших мені гидкі ноги! Коли ноги чисті, коли на ногах немає мозолів — немає нічого красивішого у світі, ніж ноги. Але якщо ні!.. ніщо не зарадить — ні краса, ні розум, ні багатство! Нога... хвора — це верх жаху! Я радше торкнулась би змії... Але як дізнатись, жахливі ноги чи ні? Неможливо, ось чому я відчуваю відразу до всіх.
Quelle horreur ! Que cela doit être dégoûtant ! J’aimerais mieux n’importe quoi... que des pieds ! Ce qui me répugne chez Multedo et chez tous les autres ce sont les pieds ! Quand les pieds sont nets, quand les pieds n’ont pas de cors il n’y a rien de plus beau au monde que des pieds. Mais en revanche !... rien n’y fait, ni beauté, ni esprit, ni richesse ! Un pied... malade est le comble de l’horreur ! J’aimerais mieux toucher un serpent... mais comment savoir si les pieds sont ou ne sont pas affreux ? Impossible, c’est pour cela que j’ai de l’aversion pour tout le monde.
І ще ніс Мультедо... цей ніс здавався таким широким, коли він цілував мені руку. Ці чуттєві ніздрі... Ах! Та ось варто було бачити, як цей пан почервонів, коли мізинець циганки Піші спирався на його мізинець у мить, коли він давав їй прикурити від своєї сигарети. Які ж дивні ці циганки — справжні маленькі арабські конячки, але бідолашні нудьгують: вони розмовляють лише по-російськи. Вони звикли, що їх пригощають, і ходять по кафе, чекаючи, поки запропонують морозиво чи шампанське, але молоді не пʼють. Їх кличуть — вони підходять поважно, приймають і дякують як світські дівчата, але без посмішки й без жодного вигуку.
Et puis le nez de Multedo... ce nez paraissait si large quand il me baisait la main. Ces narines sensuelles... Ah ! par exemple il fallait voir comment ce monsieur a rougi lorsque le petit doigt de la bohémienne Picha s’appuyait sur le sien au moment où il lui donnait du feu de sa cigarette. Ces Bohémiennes sont-elles étranges, de vrais petits chevaux arabes, mais les pauvres petites s’ennuient, elles ne parlent que le russe. Elles sont habituées à ce qu’on les régale et se promènent dans le café attendant qu’on offre des glaces ou du champagne, mais les jeunes ne boivent pas. On les appelle, elles viennent gravement, acceptent et remercient comme des jeunes filles du monde mais sans sourire ni faire aucune exclamation.
Мультедо прийшов за моєю гітарою — була лише я; оскільки він мав щось переказати, я його прийняла. Не знаю, як мені це вдається, але, виявляється, я роблю з нього ідіота. Він скаржиться — він, який хоче одружитися зі мною заради мене самої і не хоче поводитися, як французи.
Multedo est venu pour ma guitare, il n’y avait que moi; comme c’était pour une communication je l’ai reçu. Je ne sais comment je fais, mais il paraît que je le rends idiot. Il se plaint, lui qui veut m’épouser pour moi, qui ne veut pas faire comme les Français.
Я дуже розважилася, мучивши його цілу годину; я йому це сказала, сказала всю правду, сміючись, але в такі речі неможливо повірити, коли їх кажуть уголос: якщо сказано дотепно — це розважає; якщо по-дурному — це нестерпно.
Je me suis beaucoup amusée à le tourmenter pendant une heure, je le lui ai dit, je lui ai dit toute la vérité en riant mais on ne peut pas croire à de pareilles choses quand on les dit, si c’est dit avec esprit, ça amuse; si c’est bête, c’est insupportable.
Потім повернулися інші, і ми ще балакали до шостої. Було вже надто пізно їхати; ідемо дивитися «Психею» в Опера-Комік без Мультедо. Я серджуся на нього за те, що дала йому поцілувати руку; того вечора була чудова погода, і він мене так кохав... Я не пробачила б йому цієї ласки, а проте я винна йому вдячність: завдяки йому доведено, що я не була закохана ні в Антонеллі, ні в інших.
Puis les autres sont rentrés et nous avons encore bavardé jusqu’à six heures. Il était trop tard pour partir, on va voir « Psyché » à l’Opéra-Comique sans Multedo. Je lui en veux de lui avoir donné ma main à baiser; il faisait beau l’autre soir et il m’aimait tant... Je ne lui pardonnerais pas cette faveur, pourtant je lui dois de la reconnaissance; grâce à lui il est démontré que je n’ai pas été amoureuse d’Antonelli et des autres.
Мене слід було б відшмагати за те, що я так перекручувала речі, перекручуючи слова... Кохати! Кохати Антонеллі — ніколи в житті... фе, яка гидота! А ніс Антонеллі, а ніс Мультедо... але він мене розважає; я хотіла б на годину дозволити йому кохати мене і подивитися на це як глядачка, бо в будь-якому разі, навіть якщо він зазіхає на мої гроші, він кохає мене шалено, усіма чуттями... він зробив би все, щоб мене здобути. Бачите, мої любі, якби я була жінкою і потребувала цього чоловіка, я могла б зробити з ним що завгодно, лише щоб... Я починаю розуміти деякі історичні події — і деякі романи теж...
Je mériterais d’être battue pour avoir ainsi faussé les choses, en faussant les expressions.. Aimer ! Aimer Antonelli, jamais de la vie... fi l’horreur ! Et le nez d’Antonelli, et le nez de Multedo... mais il m’amuse je voudrais pouvoir pendant une heure lui permettre de m’aimer, y assister en spectatrice., car dans tous les cas même s’il en veut à mes sous il m’aime follement avec les sens... il ferait tout pour m’avoir. Voyez-vous mes chers, si j’étais femme et si j’avais besoin de cet homme, je pourrais en faire n’importe quoi rien que pour... Je commence à comprendre certains faits historiques et dans les romans aussi...
— Ми ніколи не зрозуміємо одне одного, — сказала я йому, — мої почуття там, угорі, а ваші — на землі. То чого ж дивуватися, що по них топчуться?
- Nous ne nous comprendrons jamais, lui ai-je dit, mes sentiments sont là-haut; tandis que les vôtres sont par terre. Pourquoi donc vous étonner si on marche dessus ?
У відповідь на його пропозиції шлюбу я спитала, як у Франції одружуються, і кепкувала з його майбутнього шлюбу, «бо я за вас ніколи не вийду», а до того ж я неповнолітня — мій підпис під шлюбним контрактом нічого не важив би, чи не так?
Je lui ai demandé comment on se mariait en France, en réponse à ses propositions de mariage, le raillant sur son futur mariage « car moi je ne vous épouserai jamais » et puis je suis mineure, ma signature au contrat ne vaudrait rien n’est-ce pas ?
Кумедно жартувати про такі серйозні речі, коли з тобою про них говорять серйозно. Я не хочу відмовити навідріз після всіх цих глузувань, які він так добре зносить: це зробило б його моїм ворогом, а для Парижа ще зарано — через Ґавіні, які його люблять.
C’est amusant de plaisanter de choses si sérieuses quand on vous en parle sérieusement. Je ne veux pas refuser net après toutes ces moqueries qu’il subit si bien, ce serait m’en faire un ennemi et c’est encore trop tôt à Paris à cause des Gavini qui l’aiment.
Усі радощі водночас — цей покійний Кассаньяк; прочитайте замітку у «Фіґаро».
Toutes les joies à la fois ce feu-Cassagnac; lisez la note du « Figaro ».
Слухаючи музику, я відчула щось ніби страх, моральний холод. Це прийшло до мене раптово; я, втім, це знала, але ніколи досі це мене всерйоз не лякало. У Покійному я маю великого ворога. Хоч який він покійний, він заподіє мені зло. Коли Едмон пророкував мені ворога, називаючи його забіякою, матамором, я й гадки не мала в це вірити, і проте це стиснуло мені серце — не те щоб у мене були передчуття, ні, а страх і смуток. На мить я уявила себе в Опері з пані Ґавіні — я сяю й розмовляю з усіма, і і ось раптом розмова уривається, усмішка зникає, і мене скуває чорний і спокійний погляд Покійного, який тяжіє наді мною, навмисно мене гіпнотизує і втішається страхом, що на мене наганяє.
Tout en écoutant la musique j’ai eu comme une peur, un froid moral. Cela m’est venu tout d’un coup, je le savais d’ailleurs mais jamais cela ne m’avait effrayée sérieusement. J’ai un grand ennemi dans le Défunt. Tout trépassé qu’il soit il me fera du mal. Quand Edmond m’annonçait un ennemi en le qualifiant de casseur d’assiettes, de matamore j’étais bien loin d’y croire, et pourtant cela m’avait serré le cœur, non que j’eusse des pressentiments, non, mais de la crainte et de la peine. En un instant je me suis figurée à l’Opéra avec Mme Gavini, radieuse et causant avec tout le monde et et voilà que tout à coup la conversation s’arrête, le sourire disparait et je suis glacée par le regard noir et calme du Défunt qui pèse sur moi, qui me magnétise à dessein et qui jouit de la peur qu’il me fait.