П'ятниця, 5 липня 1878

З мадам Ґавіні — на урочистій заупокійній месі за спокій душі цієї бідної маленької Королеви Іспанії.
Кохати й бути коханою чоловіком, мати вісімнадцять років, бути Королевою Іспанії — і померти! Дозволю «Фіґаро» говорити про церемонію, яка здалась мені холодною і мене не зворушила.
Учора о одинадцятій годині в церкві Мадлен відбулася урочиста заупокійна служба за спокій Її Величності Королеви Іспанії. Жалобна церемонія була організована зусиллями іспанської колонії, що проживає в Парижі, за ініціативою комісії у складі:
Панів: граф де Фернандіна, герцог де Ферна-Нун'єс — обидва ґранди Іспанії; Палан, сенатор; Мора, депутат; Б'адра й Абароа.
Церква була цілковито задрапована чорними тканинами зі срібними облямівками, на яких королівські герби чергувались із пальмовими гілками.
Під балдахіном, підтримуваним чотирма колонами, був споруджений великий білий катафалк, що зникав під купою вінків і живих квітів; крім того, навколо жалобного монумента в достатку були розсипані пелюстки троянд, а на ньому лежала королівська корона з перлів і діамантів.
Рівно о одинадцятій годині король дон Франсіско д'Асіс у мундирі іспанського капітана-генерала зі своєю свитою ввійшов до церкви через головні двері між шпалерами з трьох десятків іспанських солдатів. Король зайняв місце зі свитою в трибуні праворуч від головного вівтаря. Незабаром після того пролунав сигнал труб, і королева Ізабелла, явно зворушена, прибула з двома дамами честі й опустилась на коліна в трибуні навпроти королівської.
Уся частина нефа вже була заповнена численними присутніми, серед яких назвемо: герцогиню де Маженту, маркіза д'Абзак, що представляв Маршала:
Герцога де Немур, графа й графиню д'Е, принцесу Матильду, герцогиню Саксен-Кобурзьку, герцога й герцогиню д'Аленсон, принца Монако:
Нунція та всіх послів і глав місій.
Усіх французьких міністрів, паризький уряд, великого канцлера Почесного Легіону, маршала Канробера, голову Державної ради.
Кардинал-архієпископ Паризький у повному жалобному одязі, який він надягає лише для царюючих князів:
Герцога де Ноайль, герцога д'Осуна, герцога Деказ, всіх членів родини Ротшильд; генерала Флері, генерала Шабо-Латур; врешті, всю іспанську колонію й посольство у парадних мундирах. Месу відслужив абат Леребур, кюре церкви Мадлен, а відпущення гріхів надав Його Превосходительство апостольський нунцій.
Церемонія, під час якої хорова школа виконала дуже красиві духовні твори, тривала годину й півтори.
Зберігаю запрошення. Потім — Ліс, де я вже знаходжу кілька знайомих облич завдяки Ґавіні.
На зворотному шляху ми зупиняємось біля Мультедо, щоб сказати йому прийти сьогодні ввечері до Оранжереї слухати циганок. Поки ми з ним говорили, маленька тітка цілковито сховалась під парасолькою й повернулась спиною, щоб її ще менше було видно. Це була чарівна сцена, яка надихнула мене на листа, котрий ви зараз прочитаєте, — адресованого Мультедо.
Пане,
Оскільки ви й далі вдаєте незнання, я скажу вам, чому я ніколи не хотіла показати вам свого обличчя. Знайте, пане, що я не з тих, хто без вагання отримує листи на кшталт тих, що ви наважувались писати мені щотижня. Ці листи й ваші посилки цукерок обурювали мене до вищої міри. Я змушена була приховувати ці переслідування від своєї родини, у якої гостювала, і від свого чоловіка, що вбив би вас. Я перетворювала все це на жарти. Я ніколи б не зробила честі написати такій людині, як ви; цей лист продиктований моїй покоєвій.
Обурена жінка.
Це буде вінець містифікації з маленькою тіткою.

Примітки

Королева Мерседес Іспанська (1860–1878) — перша дружина короля Альфонса XII, померла через п'ять місяців після весілля у віці 18 років.