Вівторок, 25 червня 1878

Сьогодні вранці він, певно, їх отримав — але чи скаже про них цей старий звір синові?
Зайшла до Лаферʼєр — вона думає, що завтра в ратуші, а в четвер у церкві. Отже, навіть не в суботу. Я сподівалась, що матиму час перевести подих. Отже, все скінчиться? Що мене втішає... власне, не знаю, втішає це мене чи засмучує: те, що якби я подумала про можливість одружитись із Кассаньяком — я могла б це зробити. Я ставилась до нього цілком серйозно, а до того ж думала, що він обходиться дорожче. А головне — я завжди бачила його серед пʼяти-шести жінок, не рахуючи незмінної Шведки, і думала, що йому треба покохати, щоб одружитися, — а я не наважувалась цього бажати: тема надто делікатна.
Я думала, що він дорого обходиться, щойно перестала вірити, що його не можна купити. Ні, я ніколи не думала, що його можна купити — ніколи не думала, тому що думала про нього зовсім інакше. І тоді, коли він запитав мене про мої кишенькові гроші, а потім про придане:
— У вас є 30 000 ренти? — запитав він.
— Я нічого не маю.
— Ну, тоді він вас не захоче... «він» — це був Ґамбетта. Це була виняткова нагода сказати мільйон речей.
Я була такою наївною — і як було припустити, що це я в штанях була така сама, як усі інші!
навскоси
Усього лише 30 000 ренти. Серце стискається, коли думаю, що він просить так мало, а я була така дурна!
Як же так, що після всього цього я за ним шкодую? Розуміючи все це — я б його хотіла? Але навіщо? Адже знаючи й розуміючи це, неможливо, щоб я його кохала. Звісно, але я шкодую — не знаю чому — і також через честолюбство: а раптом Баденґети повернуться? Кожен його успіх краятиме мені серце.
Кажуть, дочка Акар — дочка кардинала; дочка чи ні — родинний звʼязок існує, і Блан назвав її плямою.
Яке величезне розчарування! А я думала, що Поль де Кассаньяк відрізняється від інших! Я виявила, що він бреше в дрібницях і з найурочистішим виглядом у світі дає такі чесні слова, що сам Атос луснув би від заздрощів — а потім їх порушує. Старий батько, певно, лютує, якщо у нареченої лише 20 000 ренти, а я пропонувала 70 000, а потім і вдвічі більше.
Я боялась заплакати — марний страх...
Але я обурена і роздратована, бо нічого не можу зробити, бо це незворотна річ, а незворотні механізми завжди доводять мене до шаленства.
Нестерпна спека! Коли ще й працюєш — це жахливо.
Тільки... може, воно й краще. Але дурнувато було не подумати про це раніше. Залучивши стару жінку й поводячись як дівчина, що пропонує спілку, я могла б це зробити так само легко, як замовити сукню у Лаферʼєр. Щодо іншого — у мене немає надто гострих тривог, шлюб мало що тут міняє, — тільки я смієюсь, думаючи, що я не єдина... О! Але зі мною, що б я не робила — за чи проти — так написано. Може, мені вже буде байдуже... Думаю, що не буде — зрештою, він людина, заради якої варто піти на принцип: спочатку здобуду певну відомість, а потім, може, і блискуче становище — ще нещодавно ворожка-картярка пророкувала мені це, як і інші. Едмон напророчив мені ворога-матамора. Це він лютуватиме за те, як я ставлюся до його красуні. До речі, знаєте, я написала у «Фіґаро» про маскарадний бал у Трокадеро — це надрукували.
Бідолашний Кассаньяк — якби він одружився з вищою жінкою, вона, може, й панувала б над ним, тоді як панна Акар напевно ним керуватиме.
Вже нічого не вдієш. Треба було хотіти цього раніше... Раніше мені це ніколи не спадало на думку.
Хай там як, а я бонапартистка — тому що це може привести мене до певного становища, завжди цікавого, коли перебуваєш в опозиції; а якщо Імперія повернеться і якщо справи підуть своїм природним ходом — завдяки задуму, який я починаю здійснювати, а він зовсім простий: щодня імператриця Євгенія отримує свій анонімний букетик фіалок. Коли повернеться — а може, ще й до того — зацікавиться, захоче знати, хто був такий уважний і вірний; і тоді все влаштується якнайкраще.
Може, я навіть зможу завдати шкоди Кассаньяку, інтригуючи проти нього — все це якщо Імперія повернеться і якщо... безліч речей... і якщо мені захочеться його дратувати. Знаєте, що Імператорський принц одружується з третьою дочкою данського короля. Який щасливий цей король! Його другий син — король Греції, три дочки будуть імператрицями — Росії, Англії і, може, Франції. Годі й заперечувати: цей союз — добра справа.
Нарешті, коли цей бідолашний Пополь одружиться — я знову зможу зосередитись на малюванні. Бачите, добрі люди, — все веде мене до того, що має скласти мою славу.
Отже, поки що все минуло добре — сподіваюсь і надалі бути розсудливою.
Амінь.
Я все одно напишу його портрет.
Гайденштами залишили картки.

Примітки

«Баденґети» — зневажливе прізвисько Наполеона III (від імені робітника Баденґе, чий одяг той використав для втечі 1846 р.); тут — узагальнено про бонапартистів. ↩
Атос — персонаж Александра Дюма, уособлення честі та незламності. ↩
Фіалки були емблемою бонапартистів. ↩
«Пополь» — ніжне зменшувальне від «Поль»; Марі так називає Поля де Кассаньяка. ↩