Понеділок, 3 червня 1878.

Понеділок, 3 червня 1878. Ніч без сну, праця з восьмої ранку і біганина з другої до сьомої вечора... то в Салоні, то в пошуках особняків. І до всього цього комунари (вони при
бувають щомісяця). І це прокляте здоров'я ні до чого не придатне!
Ми відвідали гарну майстерню, я тремтіла від задоволення, ходячи по ній; бо вже один лиш вигляд великої добре освітленої майстерні [Слова зачорнено: змушує думати], що тут робитимуть прекрасні речі.
Проте якби все склалося інакше — яке б було чарівне існування! Ми бачили архітектора, що будує розкішні особняки, маленькі палаци за невеликі гроші.
Так, за 100 000 франків можна мати скарб-будинок на вулиці Фортюні, поблизу парку Монсо. Отже, за 250 000 франків можна мати цілком пристойний особняк, ще 100 000 — на його оздоблення. Це в межах наших можливостей: продавши віллу, у нас залишалось би ще тисяч п'ятдесят. [Слова зачорнено: Якраз щоб покрити перші] витрати та дати кілька свят.
Потім рент вистачало б, щоб підтримувати все це. З одного боку — моє мистецтво, яке не простоювало б, з іншого — інші заняття. Все разом при 70–80 000 франків ренти. Я задовольнилась би таким життям... стоп! З ким? Невже ви думаєте, що така посередність усміхнулась би мені, якби я не передбачала спілки, що дала б їй все, що можуть дати мільйони: смутну славу, рух, розумний і елегантний центр? У Парижі є два жалюгідних суб'єкти, здатних виконати ці умови.
Ви їх знаєте: з одним із них, можливо, було б щось на кшталт царювання в майбутньому; з іншим довелось би задовольнитися місцем у самому низу трону... примхливе, проблематичне — але навіть якби цього не сталось, завжди залишалось би існування на виду, неспокійне й цікаве, не кажучи вже про одну маленьку річ, яка дуже важлива... таємне щастя.
З Ґамбеттою мали б понад 80 000 франків ренти. Він сам по собі має стільки, і я припускаю, що, одружившись, він пустив би в хід все, що вкрав, і записав би ці гроші на рахунок посагу.
З Ґамбеттою — о! — безліч речей; навіть як з тим іншим. Я збиралась сказати: але Ґамбетта некрасивий, — але оскільки я стаю аморальною, цей аргумент втрачає силу... Тоді як з тим іншим не було б інших, бо той інший і був би ним у ситуації Ґамбетти. Ось якими жартами я займаюсь замість того, щоб іти спати — десята година, а мені це потрібно.
Завтра я серйозно скажу вам свою справжню думку, свою таємну думку, що не створена ні речами, ні людь
ми. Скажу навіть цього вечора. Кассаньяк або хтось інший може на словах зробити мене бонапартисткою або ще чимось, але в моєму серці, моїй душі, моєму розумі я — республіканка.