Неділя, 2 червня 1878.

Неділя, 2 червня 1878. Четверта година ранку. Я щойно з вечірки мадам де Туніс. Пан де Туніс перебуває в якомусь міністерстві, хоч і бонапартист, він був чимось там в Алжирі і відтоді залишається під захистом Бея.
Син Бея обідав у них і потім удостоїв вечірку своєю присутністю. Була ще музика й арабські танці.
Я була там із Музе.
Сталось те, що зазвичай трапляється зі мною в таких випадках. Я була вишукано вдягнена й цікава, і до того ж із чарівними ніжками. Я порвала з Феррі і з високими підборами, що личать лише мюлям, які можна взувати лише коли впевнена, що не доведеться багато ходити. Високі підбори спотворюють ступню і нікого не дурять щодо її розміру — всі знають цей фокус.
Далеко мені казати, що вечірка була як у Музе, але врешті-решт це не те, що мені потрібно...
Вчора було свято Маршу, а сьогодні в Шантільї... Ґолдсмід і Фостер поїхали самі. Я залишилась у своїй кімнаті.
Я зовсім не лягатиму спати, мені дуже нудно.
Де Дайєн щодня виводить свого пса на вулицю Сент-Флорентен, де зустрічає Кассаньяка, який іде до батька. Завжди перлини та свині.
Якби він лише не одружувався — я заспокоїлась би думкою, що повернути його можна пізніше... але це весілля... засмучує мене, як смерть Валіцького.
Через дві години буде час іти в майстерню... моє спасіння. Навіть якщо ця праця ні до чого не веде, вона рятує мене зараз, і вже в цьому вона — чимало.
О! Які добрі серця. Діна щойно зайшла в сорочці, щоб від імені мами перевірити, чи я лягла. Мама радила мені лягти хоча б на дві години.
О! Яка добра турбота. Яке чудове серце! Замість того щоб берегти своє дорогоцінне здоров'я і спати (було лише пів на третю, коли я повернулась), я пішла нишпорити по полуниці в їдальні й пекти яблука на фіалковій есенції, читаючи при цьому «Історію одного злочину» Віктора Гюго. Мені представляли чоловіків. Моя чудова постать привернула увагу... чоловіків... я була дурна. Мадам де Дайєн, яка претендує мати вигляд і дух Людовіка XV, почувала себе дуже щасливою в тих салонах...
Все це — гидота! Дуже пристойно, але не мій стиль.
Невже я збожеволіла!.. «Замість рожевого — сірий» — добре, але хіба сірий буває веселим?!
Нехай собі роблять моє існування жахливим — ще можна стерпіти... але я не хочу позбавляти себе задоволення скаржитись на нього щомиті.

Примітки

Алюзія на Євангеліє від Матвія (7:6): «Не кидайте перлів вашим свиням». Марі іронічно застосовує це до себе.
«Історія одного злочину» («L'Histoire d'un crime», 1877) — документальна книга Віктора Гюго про державний переворот Наполеона III 2 грудня 1851 р.