Неділя, 19 травня 1878.

Неділя, 19 травня 1878. Приходить Ґолдсмід, а потім — вгадайте хто... Мультедо.
Як же так, добродію, ви вже повернулись — невже не відбули своїх двадцяти восьми днів?
Він некрасивий, я дуже насмішлива, і він залицяється до Діни.
Музе і його дочка обідають у нас. Дочка розповідає мені, що є якась пані Прессек — маленька буржуазка з Вобана, негарна, звичайна, з великими ногами, але сомнамбула, яку Попóль вважає натхненою, без якої не робить нічого,
постачає йому коханок, штопає його шкарпетки, веде його рахунки, і що поки ця жінка його триматиме — він ніколи не одружиться;
— Заради Марі я б викинув усіх жінок у вікно.
Якби це було правдою, я б була дуже рада.
Була ще якась Клер, яка має... дітей... Тощо.
Ми проводимо вечір, жартуючи разом, вона говорить про свого скульптора.
Кассаньяк чинить так само, як і я, щодо цього черепа, за оригінальність якого всі вітають Брезло.
Разом із де Дайєн ми складаємо для нього ще одну штуку ось такого змісту:
[Неділя, 19 травня 1878]
Вам мало відвідувати Пассі й Шайо — ви ще й влаштовуєте нічні свята у себе. Де можна отримати безкоштовні квитки на ваші оргії???
Не далі як десять днів тому три незнайомки проскочили до таємничого № 10. Опівночі двоє пішли, що ж... третя... третя...
Пополю, ви мене чуєте добре. Знайте, поважний, що в мене аж слинка тече — бо хоч ви й інвалід, але не цілковитий.
Ваш день стане моїм, ваша година — моєю, ваша зброя... наша.
Бюро Тетбу XXX.
Ця записка ще не відправлена... і так і не була.