❦
Пʼятниця, 10 травня 1878.
Шведки розповіли мені, що пані Бойє зійшлася зі своїм учителем співу і збирається виступати в опері. Її чоловік і діти повертаються до Швеції, а її мати, пані Індебеттен, переїжджає до неї.Vendredi 10 mai 1878Les Suédoises m’ont raconté que Mme Boje s’est liée avec son professeur de chant et va aborder l’opéra. Son mari et ses enfants retournent en Suède et sa mère Mme Indebetten vient habiter avec elle.
Жюліан — а він бонапартист — прийшов поговорити зі мною про яму, в яку потрапив Поль де Кассаньяк. Скрізь зради. Я стежила за появою брошур, листів, статей. Що ж до нього — він надто часто спалював кораблі, щоб мати змогу відступити.
Julian qui est bonapartiste est venu causer avec moi du puits dans lequel se trouve Paul de Cassagnac. Des défections partout. J’ai suivi les apparitions des brochures, les lettres, les articles. Quant à lui il a brûlé trop souvent ses vaisseaux pour pouvoir retourner en arrière.
Він залишиться зовсім один, якщо так триватиме.
Il restera tout seul si cela continue.
Це тільки додасть йому привабливості для жінок, величі для чоловіків. Я знаю, що кажуть... Доктор Мішель казав це знову сьогодні ввечері, коли я сповістила йому про знаменитий шлюб; після довгих недомовок він сказав, що той ніколи не одружиться, бо носить на шиї золотий ланцюг.1 Це велика мерзота й зовсім неправдоподібно. Його газета виходить тиражем 4 000, 4 500 примірників, але з депутатською платнею він має загалом від 20 до 24 000 франків на рік. Більше того й не видно. Особняк коштує 4 000 франків на рік. Із прислуги є камердинер, його дочка і його дружина — огрядна кухарка, що відчиняє двері і, якщо прийшли жінки, відвертається й тікає з великою стриманістю, яка красномовно малює звичаї оселі. І є огидні змії, що шиплять — нібито йому платить якась жінка і нібито Імператриця дає йому гроші... Останнє цілком природно, але для партії, а не для нього особисто.
Il n’en aura que plus de charme pour les femmes, de grandeur pour les hommes. Je sais que l’on dit... Le docteur Michel le disait encore ce soir lorsque je lui ai annoncé le fameux mariage, il disait après bien des réticences qu’il ne se mariera jamais parce qu’il a au cou une chaîne d’or. C’est une grande saleté et tout à fait invraisemblable. Son journal tire à 4.000, 4.500, mais avec ses gages de député il a en tout de 20 à 24.000 francs par an. Il ne paraît pas plus. L’hôtel coûte 4.000 francs par an. En fait de domestique il y a le valet de chambre, sa fille et sa femme une grosse cuisinière qui ouvre la porte et, si ce sont des femmes, détourne la tête et s’enfuit avec une grande discrétion qui peint les mœurs du logis. Et il y a de sales serpents qui sifflent qu’il est payé par une femme et que l’impératrice lui donne de l’argent... Ce dernier est très naturel mais pour le parti et pas pour lui.
Куди б він подів ці гроші, якщо й так він ледве тягне на свої 24 000 франків!
Ou mettrait-il cet argent puisqu’il paraît à peine ses 24.000 francs !
Музе, що обідає в нас, розповідає, що його дочка говорить про мене: «Щоразу, як я бачу Марі, вона мене забавляє, як ілюстрована книжка».
Mouzay qui dîne ici raconte que sa fille dit de moi : chaque fois que je vois Marie, elle m’amuse comme un livre illustré.
Блан, що теж обідає, скаржиться на аристократично-легітимістські схильності свого друга: жінки можуть скільки завгодно називати себе бонапартистками, каже він, а всі вони Фобур Сен-Жермен,2 і оскільки саме вони ним керують...
Blanc qui dîne aussi se plaint des tendances faubourg Saint-Germain de son ami, les femmes ont beau se dire bonapartistes, dit-il, elles sont toutes faubourg Saint-Germain et comme ce sont elles qui le mènent...
Цей мерзенний капітан фрегата розповідає, що його друг цікавився нами взагалі й моїми інтелектуальними здібностями зокрема. Це, мабуть, уперше, коли не ми почали цю розмову. Я вдаю, що сердита, надягаю вуаль і говорю про одруження з Ґамбеттою — що завжди його серйозно дратує. Якби ви знали, яким гротескним здається мені цей чоловік, коли намагається зіграти Кассаньяка, простирається ниць, стоїть навколішках і потім цілує мені руку. Він вважає себе сповненим грації, хоче бути кумедним — і лише смішний.
Cet ignoble capitaine de frégate raconte que son ami s’est informé de nous en général et de mes facultés intellectuelles en particulier. C’est peut-être la première fois qu’il en parle sans que nous commencions. Je fais semblant de me fâcher, mets un voile et parle d’épouser Gambetta, ce qui le fâche sérieusement toujours. Si vous saviez comme cet homme m’a l’air grotesque lorsqu’il veut jouer les Cassagnac, se prosterne, reste à genoux et ensuite me baise la main. Il se croit plein de grâce, il veut être drôle et n’est que ridicule.
— Ця панна Акар багата? — запитала Брезло.
- Elle est riche cette demoiselle Acard ? a demandé Breslau.
— Та ні.
- Mais non
— Тоді... навіщо ж він на ній одружується?!
- Alors... pourquoi l’épouse-t-il donc ? !
— Тому що вона йому сподобалась.
- Parce qu’elle lui a plu.
— Тому що сподобалась?.. Але як же дивно, що ви йому не сподобались...
- Parce qu’elle lui a plu ?... Mais que c’est donc étonnant que vous ne lui ayez pas plu...
Це було сказано так переконано, та ще й цією розумною, хоч і морально покаліченою дівчиною, що мені це лестить.
Ce fut dit d’un ton si convaincu que de la part de cette fille intelligente, quoique moralement estropiée, j’en suis flattée.
На жаль, це не дивно. Я, як каже цей нахаба Блан, — феномен. Я все знаю, можу навчитися всього, чого захочу, я «дивовижна, приголомшлива, дивна, кумедна» — але все це лякає. Я «занадто сильна, занадто хитра», а чоловіки не люблять бути нижчими за жінку.
Hélas ! ce n’est pas étonnant. Moi, comme dit ce faquin de Blanc, je suis un phénomène. Je sais tout, je puis apprendre tout ce que je veux, je suis « étonnante, stupéfiante, bizarre, amusante » mais tout cela fait peur. Je suis « trop forte, trop maligne », les hommes n’aiment pas être inférieurs à une femme.
Дурні, однак, не мали б боятися: коли я говорю з ними, я роблю так само, як із людьми, що не говорять по-французьки, і замість «Бажаєте пити?» кажу:
Les bêtes ne devraient pourtant pas avoir peur, quand je leur parle je fais comme avec les gens qui ne parlent pas français et au lieu de dire: voulez-vous boire ? je dis :
«Ви хотіти пити вода, ви мати спрага?» Я роблю це цілком мимоволі, запевняю вас.
Vous vouloir boire eau, vous avoir soif ? Je le fais bien involontairement je vous assure.
І чим кращі почуття в мене всередині, тим більше я їх пригнічую, тим більше вогню й полумʼя кидаю назовні.
Et plus j’ai de bons sentiments plus je les refoule au-dedans et plus je jette feu et flamme en dehors.
— Щодо інших ви розсудливі, — каже вічний капітан, — але коли говорите про себе — не знаєте, що кажете.
- Pour les autres vous avez du jugement, dit l’éternel capitaine, mais quand vous parlez de vous, vous ne savez ce que vous dites.
— Ви не дуже розумні, Блане, — відповіла я йому, — якщо вважаєте, що я коли-небудь принижуся до того, щоб щиро говорити про себе.
- Vous n’êtes pas bien malin Blanc, lui ai-je répondu, si vous pensez que je me profanerai jamais au point de parler sincèrement de ma personne.
О Блане! Ти дав мені зрозуміти, що якби я не була таким феноменом, ти насмілився б дивитись на мене як на жінку.
O Blanc ! tu m’as laissé entendre que si je n’étais pas si phénomène tu oserais me regarder comme une femme.
О Блане! О мій капітане.
O Blanc ! ô mon capitaine.
Ти також сказав, що чоловіки, які плачуть, бʼють жінок. О мій капітане.
Tu as aussi dit que les hommes qui pleurent battent les femmes. O mon capitaine.
Примітки
«Золотий ланцюг» — вираз, що означає залежність від заможної жінки-покровительки (коханки). ↩
Фобур Сен-Жермен — аристократичний квартал Парижа, символ старої роялістсько-легітимістської аристократії, що протистояла бонапартизму. ↩