❦
Четвер, 18 квітня 1878 р.
Відтоді якJeudi 18 avril 1878Depuis Schaeppi peint mes extrémités, j’écris en posant. Il se trouve bien que cette peinture soit mauvaise, puisqu’il ne faut plus la donner.
Я ходила до церкви з пані моєю матірʼю, яку ображала всю дорогу, нітрохи не боячись пекла, — бо їй байдуже, що губить своїх дітей і робить їм життя гіршим, ніж вуличним собакам. Вона сказала лікарям, що ні в що не втручається і що зрештою він нічого надзвичайного не робить.
Je suis allée à l’église avec Madame ma mère que j’ai injuriée tout le long du chemin sans craindre d’aller en enfer, parce qu’elle se fiche de perdre ses enfants et de leur rendre la vie plus affreuse qu’à des chiens de la rue. Elle a dit aux médecins qu’elle ne se mêlait de rien et qu’après tout il ne fait rien d’extraordinaire.
Та облишмо це — що б я не казала, завжди здаватимуся чудовиськом, бо дозволяю собі поводитися з жінкою, яка через безглуздість жертвує дітьми, так, як вона того заслуговує, замість мовчати.
Mais laissons cela, quoique je dise je paraîtrai toujours un monstre puisque je me permets de traiter une femme qui sacrifie par absurdité ses enfants, comme elle le mérite, au lieu de me taire.
Проте я б не хотіла, щоб про неї думали надто жахливі речі — адже вона божевільна, я хочу в це вірити: божевільна, або дурна, або отупіла, або слабка, або ДОБРА.
Je ne voudrais tout de même pas que l’on s’imaginât de trop grandes atrocités sur elle puisqu’elle est folle, je veux le croire, folle ou idiote ou abrutie ou faible ou BONNE.
Якби я не позувала, я б не сказала й половини того, що кажу про чудовисько і про Поля де Кассаньяка. Втрата цієї великої людини засмутить мене не більше, ніж втрата Пінчо1, — і тут я думаю про підручник Епіктета2, за яким ніщо не заважає мені сприймати ці прикрощі як приємні речі. Цілком очевидно, що Пополь не дбає про мене… як про подругу — хіба трохи. Я теж можу засмутитися через втрату друга… Це, мабуть, молодість, але я ніколи не могла по-справжньому відчути дружби і погано розумію це почуття, безсумнівно, похвальне.
Si je ne posais pas je ne dirais pas la moitié de ce que je dis sur le monstre et sur Paul de Cassagnac. La perte de ce grand homme ne me causera pas plus de chagrin que la perte de Pincio, et puis je pense au manuel d’Epictète d’après lequel rien ne m’empêche de prendre ces ennuis comme des choses agréables. Il est bien évident que Popaul ne se soucie pas de moi... comme amie peut-être un peu. Moi aussi je puis être fâchée de la perte d’un ami... Cela tient sans doute à ma jeunesse mais je n’ai jamais pu sérieusement pincer de l’amitié et je ne me rends pas bien compte de ce sentiments, sans aucun doute louable.
Як же я рада бути на горі: можу холоднокровно судити й розповідати вам усе, що спадає мені на думку, не боячись здатися підозрілою — ні вам, ні собі.
Que je suis donc contente d’être sur la montagne, je puis juger froidement et vous raconter tout ce qui me passe par la tête sans craindre de paraître suspecte ni à vous ni à moi.
Дружба! Якби мій так званий друг ставився до мене як до справжньої подруги, приходив часто тощо… я — я впевнена в одному: я б любила його набагато більше, ніж слід, дійшла б навіть до того, що любила б лише його, — це було б серйозно, але не дивно, бо я нікого не люблю. Це було б прекрасне почуття, чесне слово, я вклала б у нього всі свої здібності до кохання, які, не знайшовши застосування, є найбільшими й найдивовижнішими на світі.
Amitié ! Si mon soi-disant ami m’avait traitée en grande amie, venant souvent etc... je je sûre d’une chose c’est que je l’aimerais beaucoup plus qu’il ne faudrait, j’en arriverais même à n’aimer que lui, ce qui serait grave mais pas étonnant puisque je n’aime personne. Ce serait un beau sentiment, parole d’honneur, j’y emploierais toutes mes facultés aimantes qui faute d’être employées sont les plus grandes et les plus extraordinaires du monde.
Я переконана, що в коханні я була б ідеальною — бо ніде не читала, не бачила, не чула такої тонкості почуттів, як моя. Святість і делікатність, які я оскверняю й затьмарюю грубими словами та вульгарними жартами, бо їм поки немає де знайти застосування… Бідна дівчина, скажете ви.
Je suis persuadée que je serais idéale en amour, car je n’ai ni lu, ni vu, ni entendu, nulle part une délicatesse de sentiments pareille à la mienne. Sainteté et délicatesse que je profane et ternis par des mots durs et par des plaisanteries communes, parce qu’il n’y [a] encore où les mettre... Pauvre fille, direz-vous.
Ти, мабуть, думаєш, що є чоловіки — навіть ті, що найбільше тебе кохатимуть, — здатні відповісти на всі ті божественні речі, що ти собі уявила? Безперечно, є, хоча б один. Я навіть думаю, що Поль де Кассаньяк на це здатний, — адже він схожий на мене настільки, наскільки взагалі можна бути схожим. Якщо не він, то, сподіваюся, знайдеться інший… або ж знайду когось, кому припишу всі достоїнства, яких вимагаю, — але тоді розчарування неминуче, і мої бідні небесні прагнення підуть до біса або знову починатимуть свої пошуки, поки душа не стане цілком пересиченою й змиреною…
Tu crois donc qu’il y a des hommes même ceux qui t’aimeront le plus, capables de répondre à toutes ces choses divines que tu as imaginées ? Certainement il y en a, au moins un seul. Je crois même que Paul de Cassagnac en serait susceptible puisqu’il me ressemble autant qu’il est possible de ressembler. Faute de lui j’espère qu’il s’en trouvera un autre...ou bien j’en trouverai un auquel je donnerai tous les mérites que je demande, mais dans ce cas la désillusion viendra nécessairement et mes pauvres aspirations célestes s’en iront au diable ou bien recommenceront leurs recherches, jusqu’à ce que l’âme soit entièrement dégoûtée et résignée..
Шеппі співає, і мене саму охопили якісь шалені веселощі — незрозуміло чому.
Schaeppi chante et je suis moi-même d’une gaieté folle, on ne sait pourquoi.
Я б могла… така я дурепа; я б змогла задовольнитися дружбою, аби тільки для інших не було нічого більшого. Зрештою, все інше — лише наслідок такого кохання, яке я спроможна… ця диявольська французька мова, а кращої я все ж не знаю.
Je pourrai... tellement je suis idiote; je pourrai me contenter d’amitié pourvu qu’on n’eût rien d’autre pour les autres. D’ailleurs le reste n’est que la conséquence d’un amour comme celui que je me fais forte de ... cette diable de langue française, je n’en connais pas de meilleure pourtant.
Щойно говорила з Шеппі про будову очей. Мультедо робить мене грубою твариною, той інший міг би зробити мене янголом — і не міг би дати мені, і ніколи не давав нічого, крім найвищих думок, — попри дрібні низькості, що приходили мені на думку того вечора, коли ми застали його в блакитно-червоному халаті… але ці дрібні низькості не мали в собі нічого брудного, нічого розбещеного. У мене болить голова.
Je viens de causer de la construction des yeux avec Schaeppi. Multedo me fait devenir brute, l’autre pourrait me rendre ange et ne pourrait et ne m’a jamais donné que les pensées les plus élevées, malgré les petites bassesses que j’ai pensées le soir ou nous l’avons surpris en déshabillé bleu et rouge... mais ces petites bassesses n’ont eu rien de sâle, rien de dépravé. J’ai mal à la tête.
викресленоСьогодні вранці в майстерні я думала, мріяла про щось інше й запитала себе: якби я була така ж скривджена й розлючена, як на малого Лардереля, чи бажала б смерті Кассаньяку (проти якого нічого не маю — я лише уявляю, що б робила, якби так сталося) — але ні! Я б ніколи цього не хотіла, бо казала собі: що б я тоді
Щоб добре в усьому розібратися і для власної розваги я порівнюю й припускаю; і сьогодні вранці, мріючи про тисячу дрібниць, я запитала себе: а якби… ці фантазії дуже важко висловити, думаєш їх — але написані, вони стають надто значущими й здаються реальністю, тоді як це лише здогадки, припущення в хмарах… у стані пару, — отже, я запитала себе: якби я була скривджена й розлючена на Поля де Кассаньяка, чи бажала б я з любові його смерті, як це бувало з іншими? І ось що я собі відповіла з певним здивуванням: НІ.
Pour bien me rendre compte et pour m’amuser je compare et je suppose, et ce matin tout en rêvant à mille choses insignifiantes, je me suis demandée si dans le cas... ces fantaisies sont très difficiles à dire, on les pense, mais écrites elles deviennent trop significatives et semblent des réalités tandis que ce ne sont que des conjectures, des suppositions dans les nuages... à l’état de vapeurs, je me suis donc demandée si étant dépitée et furieuse contre Paul de Cassagnac, j’aurais désiré sa mort par amour, comme cela m’est arrivé pour d’autres. Et voilà ce que je me suis répondu avec un certain étonnement : NON.
Бо щоб бажати смерті чоловіка, треба вірити, що на землі залишиться щось, що могло б привʼязати вас до неї, коли він там не буде. Це радше моя звичка — бажати смерті тим, хто чинить не по-моєму: вони мені перечать, і найпростіше — знищити їх хоча б в уяві. Але тут — ні, навіть насправді я б почувала себе загубленою, якби цей пан подався услід за своїм імператором.
Car pour désirer la mort d’un homme il faut croire qu’il reste sur la terre quelque chose qui pourrait vous y attacher quand il n’y sera plus. C’est assez mon habitude de désirer la mort de ceux qui n’agissent pas à ma guise, ils me contrarient, le plus simple est donc de les supprimer quoiqu’on imagination. Eh bien ici, non , même dans la réalité je serais comme perdue si ce monsieur allait rejoindre son empereur.
Мабуть, я тішу себе ілюзіями, але мені здається, що було б шкода не покохати його цілком. І яка ж може бути насолода (навіть не від його смерті), коли його вже немає? Живуть завжди заради когось: виходять заради когось, одягають певну сукню через когось або щоб сподобатися комусь, говорять певне — щоб почув якийсь чоловік чи жінка. Мені часто доводилося жити заради жінок або старих людей. Та хіба можна бажати зникнення того, заради кого живеш? Хіба що самому вмерти відразу — інакше це неможливо.
C’est parce que je me fais sans doute illusion, mais il me semble que ce serait dommage de ne pas l’aimer tout à fait. Et quelle jouissance voulez-vous avoir, (même pas celle de sa mort) du moment où il n’est plus là ? On vit toujours pour quelqu’un, on sort pour untel, on met telle robe à cause d’unetelle ou pour plaire à quelqu’un, on dit telle chose pour être entendue d’un certain homme ou d’une femme. Souvent il m’est arrivée de vivre pour des femmes ou des vieillards. Eh ! bien comment voulez-vous qu’on désire la disparition de l’être pour lequel on vit ? A moins de mourir de suite soi-même ce serait impossible.
Чекаю на винагороду за вчорашній день.
J’attends une gratification pour la journée d’hier.
Треба познайомитися з паном Ґамбеттою3. Я буду серйозною з ним… але ж він не з опозиції! Ах, та все одно — він був би могутнім другом… так, Боже мій, якби це було можливо! Бували жінки, що домагалися всього лише дотепністю. Значить, я дурна? Принцеса Трубецька дурна — але вона принцеса Трубецька; кажуть також, що за браком дотепності в неї більше інтриг, ніж у двох дотепних жінок разом.
Il faut que je fasse la connaissance de M. Gambetta. Je serai sérieuse avec lui... mais puisqu’il n’est pas de l’opposition ! Ah ! bah, ce serait un ami puissant... oui mon Dieu si ça se pouvait ! On a vu des femmes arriver seulement avec de l’esprit. Je suis donc bête ? La princesse Troubetzkoy est bête, mais c’est la princesse Troubetzkoy, on dit aussi qu’à défaut d’esprit elle a plus d’intrigues que deux femmes spirituelles ensemble.
Ґамбетта дістався їй у спадок від пана Тьєра4. Я страшенно хотіла б із ним познайомитися — він достатньо огидний, щоб нічого не можна було сказати і щоб я почувалась вільно. Зачекаємо на його повернення й постараємося зробити його другом, хоча б заради того, щоб зробити щось неприємне Кассаньяку, який не зумів мене оцінити. Запевняю вас, що в певному середовищі я була б чогось варта. Щодо кохання — це добре, коли я жартую; тепер я серйозна… Може, це моя провина: я завжди тільки блазнювала при ньому.
Gambetta lui a passé comme un héritage de M. Thiers. J’adorerais le connaître, il est asez dégoûtant pour qu’on ne puisse rien dire et pour que je sois libre avec lui. Attendons son retour et tâchons d’en faire un ami quand cela ne serait que pour faire quelque chose de désagréable à Cassagnac qui n’a pas su m’apprécier; je vous assure que dans un certain milieu je vaudrais quelque chose. Quant à l’amour, c’est bien lorsque je plaisante, maintenant je suis sérieuse... C’est peut-être ma faute, je n’ai jamais fait que blaguer devant lui.
Примітки
Пінчо — білий пес Марі, що зник (вона вважала, що його вкрали) на початку березня 1878 року (записи 4–7 березня). ↩
Enchiridion Епіктета (бл. 125 р. н. е.) — стислий виклад стоїчної філософії; Марі посилається на його настанови про те, як зберігати душевну рівновагу перед лицем незалежних від нас обставин. ↩
Леон Ґамбетта (1838–1882) — лідер республіканців у Палаті депутатів і провідна постать її республіканської більшості; головою Палати став у січні 1879 року. ↩
Адольф Тьєр (1797–1877) — перший президент Третьої республіки (1871–1873), помер 3 вересня 1877 року. Марі має на увазі, що Ґамбетта перейшов до княгині у спадок від Тьєра, наче вона належала до його кола. ↩