Вівторок, 9 квітня 1878 р.

Рідко буває, щоб я страждала від звичайної жіночої нечистоти — хіба два-три рази, і зазвичай усе проходить, ніби нічого й немає. Але сьогодні, на щастя, я попрацювала вранці, а от після полудня лишилася лежати — отже, страждала дуже. Тривало це дві години, після яких я встала майже задоволена тим, що страждала, — так добре потім, так приємно глузувати з болю. Як же добре бути молодою!! Через двадцять років це тривало б цілий день.
Я дочитала «Лілею долини». Це дуже виснажлива книга, попри всі свої красоти. Лист Наталі де Манервіль, яким закінчується книга, — чарівний і правдивий.
Читати Бальзака на шкоду собі! Адже цей час, витрачений на роботу, допоміг би мені самій стати Бальзаком у живописі.