Середа, 13 березня 1878

Під час вечері я повторюю, як папуга, що Кассаньяк убитий. За десертом уже вірять і хвилюються. Я б охоче віддала життя Кассаньяка, щоб знову побачити Пінчо. Подумайте тільки — Пінчо був моїм, існував для мене, я робила з ним що хотіла, і він любив мене особливо. Тоді як Кассаньяк не мій — і чим він чарівніший і визначніший, тим більшу вагу має ця думка.
Пані де Файє провела в нас не менше години після мого уроку гітари. Ми веселилися, як дві навіжені, — я розпалюю її так, що вона аж до стелі підстрибує. Вона хоче перевдягтися покоївкою і піти на вулицю Булонь. І вже сьогодні о восьмій вечора вона туди мчить, щоб дізнатися, чи не наклав головою славетний креол, — і від її записочки я дізнаюся, що він вечеряє в батька після своєї дуелі на пістолетах з паном Андрьє, депутатом. Тридцять кроків і куля за командою. Безглуздо!
Я б билася так весь день. Оце й називається ризикувати життям... Ах, мій імператоре. Врешті — все це не повертає мого пса. Я написала до Рима, щоб мені прислали такого самого.
Діна хвилювалася, наче мама знепритомніла. Кассаньяк, як видно, така мила істота.
Жюліан жартома захоплювався моїм стоїцизмом, а Амелі зауважила, що люди, які працюють холодно, нічого, крім звичайних речей, не створять. Що ж до неї — вона вкладає стільки пристрасті, що от уже майже чотири роки вона працює день і ніч, але не може скласти докупи голову або академічний малюнок, хоч і має чудовий хист до пастозного письма. Але, на жаль, цього достатньо хіба для пейзажу. Якби я була чоловіком, я б не хотіла одружитися з нею — у неї виходять лише роботи, що розлазяться по швах...
Ця Файє приходила лише заради новин про нього. Трохи пізніше пані Йорк надіслала запитати, чи він не вбитий, — а сьогодні ввечері в цієї Музе, куди ходила мама, пан дʼАндіньє говорив їй про Кассаньяка, як і весь інший Париж.
Музе зустріла дʼАндіньє в Римі девʼять років тому, коли він був офіцером Папи, — і, говорячи з ним про ті часи, вона зрадливо заманила його на свій пʼятий поверх блискучим листом.
Більше його туди не заманиш. Сьогодні ввечері він зробився маминим товаришем по нещастю — особливо коли спускалися слизькими сходами без килима.
Мої дядьки, які й самі не тямлять у такій дружбі, яка буває між людьми на зразок Кассаньяка й мене, припускають, що я ніжно ним цікавлюся. Добре відомо, що вони погано розуміють.
Бо вкладати своє кохання в Кассаньяка — це все одно що хотіти облаштувати домівку... на Авіньйонському мосту.

Примітки

Empâter — накладати фарбу густим шаром (пастозно, імпасто). ↩
Авіньйонський міст (міст Святого Бенезе) обривається посеред Рони. ↩