❦
Вівторок, 12 березня 1878
Чи повірите ви тому, що я скажу? Скажу — ось що. Я б не хотіла бачити Кассаньяка. Бо боюся, що не зможу розмовляти. Знаєте — в неділю почалося якесь отупіння, яке вселяє в мене панічний страх! І ця Діна, яка необережно сказала мені, що я здаюся сумною. Це все одно що сказати нервовій людині під час епідемії, що вона має хворий вигляд. Звичайно, я анітрохи не сумувала, але й не була в настрої. І я безглуздо, забобонно боюся отупіти, коли він прийде. Ось у неділю він наговорив купу всього про Сюзан, про полковницю та інших — я нічого не підхопила, тоді як місяць тому ми б влаштували з цього феєрверк. Та й він не повинен повторюватися.Mardi 12 mars 1878
Сьогодні ввечері я раптово придумала чудову витівку, яка мене освіжить; до того ж страх починає проходити, але все-таки я б воліла найближчим часом не бачити преподобного понтифіка.
Ce soir j’ai inventé tout d’un coup une ravissante affaire qui me rafraîchira, d’ailleurs la peur commence à se passer mais j’aimerais mieux ne pas voir bientôt le vénérable pontife tout de même.
Благаю, не думайте, що це може на мить змусити мене забути малювання.
Ne pensez pas je vous prie que cela puisse un instant me faire oublier le dessin.
А ось і сама витівка.
Et voici de nouveau l’affaire.
Переписаний лист · Billet de Marie à une camarade dʼatelier («Cigale»), 12 mars 1878Моя дорога Сігаль.Ma chère Cigale.Мені треба вас бачити — приходьте в майстерню якнайскоріше. Ваша товаришка Марі.J’ai besoin de vous voir, venez à l’atelier aussitôt que possible, Votre camarade Marie.
Це одна дівчинка, яка більше не приходить — вчиться і збирається дебютувати у «Французькому театрі».
C’est une petite qui ne vient plus et qui étudie et va débuter au « Français ».
Коли думаю про Пінчо, який тепер справді загублений, серце стискається. Я дуже любила його, і його втрата завдає мені, мабуть, стільки ж болю, як смерть Валіцького.
Quand je pense à Pincio, qui est bien perdu maintenant, mon cœur se serre. Je l’aimais beaucoup et le perdre me fait peut-être autant de peine que la mort de Walitsky.
Особливо коли думаю, що тварина в чужих руках, що вона сумує за мною і що я більше не побачу її маленької мордочки, цих чорних очей і чорного носика, таких незвичайних...
Surtout quand je pense que l’animal est dans des mains étrangères, qu’il s’ennuie après moi et que je ne verrai plus sa petite physionomie et ces yeux et ce nez noirs si extraordinaires...
Ну от, я сама себе довела до сліз.
Bon, je me fais pleurer à présent.
О! Чорт забери, тисяча чортів, усе що завгодно! Справді думаю, що воліла б бачити Кассаньяка чи будь-кого іншого пораненим, хворим, під три чорти, ніж не бачити більше свого пса, який так мене любив.
Oh ! sapristi, mille noms d’un, tout ce que vous voudrez ! Je crois bien que j’aimerais mieux voir Cassagnac et n’importe qui blessé, malade, au diable que de ne plus voir mon chien qui m’aimait tant.
Мені справді боляче — і мені байдуже до всього іншого.
J’en ai du vrai chagrin et je me moque de tout le reste.