Субота, 2 лютого 1878 р.

Відчуваю себе так, ніби мені чогось бракує.
Вважаю, що знеможений вигляд угорки мені діє на нерви.
Але я не хвилююся — мабуть, погано спала, ось і все, і ще ця думка, що треба буде сьогодні ввечері розмовляти з усіма цими людьми...
Дуже прикро, що маленький принц такий бідний. Я можу розраховувати на 40 000 франків ренти одразу, а він — 25 000, — бачите, як мізерно.
Стати принцесою Бурбон мені б сподобалося досить, але гроші — Фає каже, що в нього 40 000 франків, тоді було б краще, і його шахрайська матуся дала б іще щось зверху, а після
її смерті кажуть, що він матиме 200 000 франків ренти. Крім того, можна поїхати до Італії й попросити цю ганебну Маргариту й цього чудового Умберто дати хід проекту, висунутому незадовго до смерті Віктора-Еммануїла, — повернути Бурбонам Неаполітанським частину їхнього майна.
Маленькому тридцять два роки, щелепа, що здається вивихнутою, і вуса, схожі на мітлу, яка замітає бозна-що. Але це не суть важливо. Послухайте — найжахливіше в світі це шлюб без кохання... Це мусить бути страшно... принизливо, огидно. Проте якби до нього додавалося 2 або 300 000 франків ренти — я б змирилася, тому що тоді була б розкіш, яка... завжди трохи відсторонює, і всілякі світські розради. Щодо коханця — не варто й думати з таким характером, як мій. Я б так принизилася, так мучилася, так страждала. Перше моє «я» нічого б, мабуть, не сказало, але друге — те, що опікується першим, що бажає першому всіляких благ, що пам'ятає про Епіктета й нічого не відчуває для себе, поклавши все своє щастя в перше «я», — ось воно не дозволило б цього, і саме перед ним першому «я» було б соромно чинити зле. До того ж я б ненавиділа, а не любила б того чоловіка, який погодився б їсти з однієї тарілки з іншим.
А пророцтво Едмона — що мені з ним робити?
Послухайте, дорогі мої, — чи пам'ятаєте жінку, ім'я якої починається на «Б» і яка, за Едмоном, мала вивести мене у світ? Я думала, що це мама з її листами до Петербурга... А хіба не мадам Бойд?
Ненавиджу всіх цих нікчем, що приходять заважати моїм рішенням і пророцтвам Едмона. Нехай дадуть мені спокійно вчитися!
Робер-Флері завжди мною задоволений — сьогодні вранці теж. Він прийде й сьогодні ввечері, а мене там не буде. Чому?
Тому що там буде півдюжини нікчем, від яких мені ніколи не буде жодної користі! Я б радо їх покинула, але це склало б дивне враження про моїх батьків, і мене б засудили.
Там буде Блан і де Дайан — може, вдасться пожартувати. Фе! Яка ж я вульгарна.
Мадам Йорк і Берта на обіді. Вони розраховували зустріти Поля де Кассаньяка; вони дурні й можуть мені нашкодити. Подумайте: вони вигадали, що Кассаньяк закоханий у мене, що я перша дівчина, яку спіткала ця честь, і єдина, — адже Попóль не може бути остаточно захоплений
нічим іншим, крім розумної жінки. Найгірше те, що вони стверджують, ніби чули це від нього самого. Це підла брехня, дуже підла.
Увечері: мадами де Дайан, Фає, принц, граф де Бопер, граф д'Абзак — двоюрідний брат маркіза д'Абзака з Єлисейського палацу.
От клопіт, мій боже! Тільки думаю, що маленький принц у мене не закоханий і ні про що не думає. Цей бідний канарок захоплений великою жінкою з утомленими очима, червоними повіками й вульгарною поставою, що була з паном Бланом.
До приходу цього натовпу... нудних людей я сміялася з Бойдами, ніби і справді було з чого.

Примітки

Маргарита Савойська (1851–1926) — майбутня королева Італії, дружина Умберто I. Марі ставиться до неї скептично через питання реституції майна Бурбонів Неаполітанських.
Епіктет (бл. 50–135 н.е.) — грецький філософ-стоїк. Марі часто посилається на нього як на взірець самодисципліни і самовладання.