❦
Четвер, 24 січня 1878 р.
Під час перерв я й далі переводжу папір і нарешті спромагаюся скласти такого листа, який попри всі муки все ж здається спонтанним і вдалим.Jeudi 24 janvier 1878 Pendant les repos je continue à user des feuilles et enfin parviens à composer la lettre que voici et qui tout en étant tourmentée n’a pas moins l’air spontané et bien.
Переписаний лист · Lettre de Marie à Paul de Cassagnac, 24 janvier 1878— Прошу вибачення за те, що через недоречні витівки змусила вас бути зі мною нетактовним перед усіма цими дамами. Я поводилася, знаю, непристойно, як пʼятирічна дитина, — що в моєму віці не дуже приємно, — але мені було б прикро, якби ви вважали мене невихованою божевільною, хоча я зробила для цього все можливе.— Je vous demande pardon de vous avoir induit par des extravagances déplacées, à manquer de délicatesse vis-à-vis de moi, devant toutes ces dames. J’ai été, je le sais inconvenante comme une enfant de cinq ans, ce qui à mon âge n’a rien d’agréable, mais je serais désolée d’être considérée par vous comme une folle mal élevée, quoique ayant tout fait pour cela.До побачення — і без образ.Au revoir et sans rancune.Не думайте погано про вашу сестру, якій дуже соромно за свою поведінку. І за вашу теж.Ne pensez pas mal de votre sœur qui est bien honteuse de sa conduite. Et de la vôtre aussi.Марі БашкирцеваMarie Bashkirtseff
Мені прикро, що я червонію, коли чую імʼя Кассаньяка. Говорю про нього всяке погане й насміхаюся, коли його називають молодим, чи гарним, чи кажуть про нього ще щось хороше.
J’ai l’ennui de rougir au nom de Cassagnac. J’en dis toutes sortes de mal et me moque quand on le nomme jeune ou beau ou quelque chose de bien.
Лягла я близько пʼятої, встала сьогодні вранці за чверть до восьмої. Але мені байдуже. Якщо Кассаньяк розсердиться — попрошу пробачення, із боягузтва, бо я не винна... Можливо, і винна. Він ніяковів через мої витівки перед Бойдами й боявся, що подумають, ніби я закохана в нього, і всілякі дурниці. Значить, я справді божевільна?
M’étant couchée vers cinq heures, je me suis levée ce matin à huit heures moins le quart. Mais cela m’est égal. Si Cassagnac allait se fâcher je lui demanderais pardon, par lâcheté parce que je n’ai pas tort... Peut-être bien. Il était embarrassé de mes folies devant les Boyd et craignait qu’on pense que je suis amoureuse de lui et toutes sortes de bêtises. Je suis donc vraiment folle ?
Та що ж я зробила?
Mais qu’ai-je donc fait ?
Якби Кассаньяк не прибрав свого урочистого вигляду, я б трималася краще.
Si Cassagnac n’avait pas pris son air solennel je me serais mieux tenue.
Власне кажучи, запевняю вас, що нічого не памʼятаю, крім чогось неприємного — не скажеш точно чого саме.
Au fait je vous assure que je ne me souviens de rien, que de quelque chose de désagréable, on ne saurait dire quoi au juste.
І потім... знаєте, Кассаньяк... пʼянить — він бʼє в голову. Це добре відомо.
Et puis... savez-vous que Cassagnac est... capiteux, il monte à la tête. On le sait bien d’ailleurs.
О, яка ж я була навіжена й безглузда вчора. І так завжди. Я завжди щось псую.
Oh ! que j’ai été folle et absurde hier. Et c’est toujours ainsi. Je gâte toujours quelque chose.
Та що ж я зробила?
Mais qu’ai-je fait ?
Не знаю, але мені трохи соромно.
Je ne sais pas, mais je me sens un peu honteuse.
Великий Кассаньяк тільки й казав: «навіжена, навіжена, я вам кажу — вона такою народилася і такою й помре». Я кинула його шведські сірники на підлогу, кажучи, що це гидота. Його угорська жінка — шведка.
Le grand Cassagnac ne faisait que dire : toquée, toquée, je vous le dis, elle est née comme ça et elle mourra comme ça. J’ai jeté ses allumettes suédoises par terre disant que c’était une saleté. Sa femme hongroise est suédoise.
Він ніяковів за мене перед Бойдами.
Il était confus pour moi devant les Boyd.
Коли він садовив нас у карету без капелюха, у вечірньому костюмі й білій краватці, на вулиці вже почали збиратися люди. «Тентамарові»1 досить було б надрукувати якийсь жарт.
Quand il nous mit en voiture sans chapeau et en habit de soirée et cravate blanche, on commençait à s’assembler dans la rue. « Le Tintamarre » n’aurait qu’à imprimer une blague.
Справді, він був бездоганно ввічливий і вже ставав любʼязним, коли я зʼїхала з розуму, — і під час мого нападу намагався помʼякшити мої дурниці. Знаєте, що Пополь — серйозна людина і що він таки дещо значить... зрештою. Тільки оскільки він не сухий, не педант, не буркотун — його вважають божевільним, і накрохмалені ідіоти насміхаються з нього, коли наважуються. Я беру участь у конкурсі й у маскараді того самого тижня, а Пополя вітають усі праві просто в Палаті; пан Руер2, якого він так ображав цього літа, — навіть він бив у долоні. І того самого дня він відповідає пʼятьом жінкам.
Vraiment il était parfaitement poli et commençait à être aimable lorsque je suis devenue folle et pendant mon accès, il cherchait à atténuer mes bêtises. Vous savez que Popaul est un homme sérieux et qu’il est quelqu’un... enfin. Seulement comme il n’est pas sec, ni pédant, ni grincheux, on le croit fou, et les imbéciles empesés s’en moquent quand ils l’osent. Je fais mes concours et des déguisements dans la même semaine et Popaul est félicité par toutes les droites en pleine Chambre, M. Rouher qu’il a si maltraité cet été, lui-même battait des mains. Et le jour même il répond aux cinq femmes.
Якби ми не були такими дурними, ми б учора так повеселилися.
Si nous n’avions pas été si bêtes, nous aurions pu tant nous amuser hier.
Через цього клятого мулата я вчора була крижана зі своїми кавалерами. Це була помилка — саме так відштовхують людей.
Grâce à ce misérable mulâtre, j’ai été de glace avec mes cavaliers hier. C’était un tort, c’est ainsi qu’on repousse les gens.
Повертаюся до Пополя, якого вчора шокувала... треба трохи стежити за собою... принаймні перед жінками. Інакше нічого не вийде, і пройде непоміченим те, як Пополь іде за окропом на кухню, Пополь подає рушник, Пополь допомагає мені залізти на меблі... Бідолаха, певно, думає, що я справді навіжена, — я це знаю, я цього боюся.
Je reviens à Popaul que j’ai choqué hier... il faut m’observer un peu... au moins devant des femmes. Sans cela on ne tire parti de rien et on laisse passer inaperçu Popaul allant chercher de l’eau bouillante à la cuisine, Popaul donnant une serviette de toilette, Popaul m’aidant à escalader les meubles... Il doit penser le malheureux que je suis réellement toquée et je le sais, je le crains.
Примітки
«Le Tintamarre» — паризький сатиричний тижневик; друкував плітки й скандали з вищого світу. ↩
Ежен Руер (1814–1884) — провідний міністр Другої імперії, згодом голова бонапартистської партії; влітку 1877 р. Кассаньяк нападав на нього в газеті Le Pays. ↩