Середа, 16 січня 1878 р.

Берта пішла зі мною до ательє; вона хоче — і її мати просить маму, — щоб я виходила в світ разом із ними.
Кассаньяк не відповів через «Фіґаро». Ось що ми пишемо йому знову:
Переписаний листLettre anonyme des « cinq femmes » à Paul de Cassagnac, 16 janvier 1878
Ми розуміємо, що публічність вам огидна. Тому чекаємо відповіді через бюро Мадлен на такі ініціали: S.M.N.F.
Я відповіла Маркуару
Париж, авеню де лʼАльма, № 67. Пану де М...
Поспішаю, любий пане, розвіяти ваші цілком слушні побоювання: пироги прибули, вони чудові, і ми дякуємо вам за них; вони такі гарні, що виникає спокуса вставити їх у рамку.
З нами трапилося велике нещастя: наш дорогий доктор Волицький [Валіцький], якого ви бачили у нас, помер минулої пʼятниці о другій ночі. Він був найкращим другом усієї нашої родини, хрещеником дідуся; він бачив, як ми всі виростали, — ви самі розумієте, яка це непоправна втрата. Такі друзі трапляються так рідко — щоб не сказати, що їх більше й не зустрінеш. Дідусь, і сам хворий, як ви знаєте, плакав цілий день і досі дуже сумує. Але не хочу докучати вам такими похмурими речами.
Ви питаєте, чи не вагаюся я між любовʼю до мистецтва і любовʼю до прекрасної природи; я не вагаюся: люблю їх однаково, — але прекрасна природа дає майже повне задоволення лише тоді, коли знаєш, що ти й сама чогось варта, коли маєш силу мистецтва, а це дуже велика й дуже велика сила.
Є одна особа, яка хоче знати все зле, що говорять про якогось пана Л[анкастера]. Чи не знаєте ви його?
Ви знаєте, що княгиня С[уворова] відʼїхала до Америки, де, кажуть, хоче вийти заміж. Ось це був би надзвичайний кінець.
Як ви щасливі — поїхати до Риму! Я вам заздрю й зізнаюся в цьому, хоча заздрість — це ницість.
Розкажіть мені, що ви бачили на похоронах короля, і все інше. Будьте ласкаві і повідомте мені всі новини й усі можливі старі плітки... Я читатиму це за столом, бо тільки там я й вільна.
Вам передають тисячу любʼязностей. Чи буде карнавал?
Будинок такий порожній. Лише чотири жінки і дідусь у своїй кімнаті.
Я не можу повірити в смерть Валіцького. Це було б таке велике, таке глибоке горе.
І все ж я бачила його мертвим.

Примітки

Друковане видання вказує джерело цього листа: Lettres de Marie Bashkirtseff (Fasquelle Editeurs, 1892), с. 89–91 (Mon Journal, т. 11, с. 105, примітка 6). ↩