Субота, 5 січня 1878 р.

Берта була в ательє і прийшла ввечері. Ця дівчина невпинно розповідає мені про римське товариство — немов я його знаю, — потім про Париж, про все, одне слово про все, що мене так хвилює.
Після одруження сестри вона буває скрізь більше, ніж будь-коли, — починаючи з англійського двору.
Мені весь час здається, що їй розкажуть, як ми провалилися в Римі, і я вся як на шпильках. Хоча, думаю, вона чи її мати навряд чи утрималися від того, щоб не говорити про нас із Сомьєром і з багатьма людьми, які бувають у Ніцці й скрізь. Вона мила — обличчям лише (яке завелике для тіла). Чарівний колір шкіри, гарне волосся, чудові очі, що трохи виступають — немов вона щойно ковтнула щось важке, — але це її особливість, яка нікому не шкодить.
Бали, світ, успіхи... О, злиденність злиденностей! Виходить, я ні мертва, ні сплю.
Берта сказала, що пан, який був у них того останнього вечора, коли ми там були, був без розуму від Діни. А я — значить, я ніщо!
Мені здається, що я невиразна і ніхто не звертає на мене уваги...
А в Римі, в Римі вона була некрасива і не так себе подавала.
А Мистецтво! Я як жінка — тьху! Ні, не тьху. Хочу лишатися жінкою — я надто жінка, щоб бути інакше.
Принц де Бурбон надіслав картку й запитує, чи приймемо ми в понеділок. Можливо, теж через Діну.
Це час іде, іде, іде, іде!

Примітки

«Зробити провал» (фр. «faire four») — театральний вираз для позначення невдачі вистави; у переносному значенні — зазнати соціального фіаско.