Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Субота, 29 грудня 1877 р.

Пан Робер-Флері був мною дуже задоволений. Він простояв не менше півгодини перед парою натуральних ніг, що я намалювала, знову спитав, чи малювала я колись фарбами, сказав, що я, значить, хочу серйозно зайнятися живописом, скільки я можу залишатися в Парижі, висловив бажання побачити мої перші роботи олійними фарбами, запитав, як я це зробила. Я відповіла, що намалювала для розваги. Оскільки це затягнулося, всі підійшли і стали за ним, щоб слухати, і серед цього — смію сказати — загального здивування він заявив, що якщо мені захочеться, я можу писати. На це я відповіла, що не вмираю від бажання і воліла б удосконалюватися в малюнку — рішення, якому він щиро поаплодував. Тоді я додала, що прошу ставитися до мене дуже суворо, — що він і пообіцяв, зазначивши, що робитиме це тим охочіше, що воно того варте.
Ця сцена мене дуже порадувала, а потім зробила серйозною — вже й не знаю, чому.
Увечері за чаєм — графиня де Фає, барон д'Альт і Монсеньйор. Фає поки що — майже необхідне зло. Манери в неї жахливі, і мені було прикро терпіти її, але сподіваюся позбутися цього, оскільки принц представлений і бував у нас. Принаймні один кавалер більше. Він невисокий, темноволосий, свіжий обличчям, з довгими чорними вусами, з великою рухливою нижньою щелепою і лобом, що часто зморщується. Гарні манери, простий, не надто дурний, принаймні поки що, спокійний і невиразний вигляд. Допомагав мені готувати шоколад і взагалі здається добрим хлопцем.
Він дуже поважає Пополя — що мені до вподоби.
Але, Боже мій, я забула вам сказати, що Поль, мій братик Поль, приїхав сьогодні вранці о шостій. Він у прекрасних стосунках із батьком і виїде за кілька днів. Він повний, огрядний — поряд із ним я виглядаю маленькою принцесою. У вісімнадцять — мужчина, причому величезний; справжній пан, і цей пан пішов дивитися «La Tzigane» у «Ренесанс».
Він непоганий, і сподіваюся, що він не бреше, кажучи, ніби обожнює село і не хоче жодного іншого існування. Хай кожен знаходить щастя там, де може, і якщо цей хлопець і справді зможе стати gentleman-farmer, це було б добре.
Бідний дідусь був дуже радий його побачити.
Весь час я була гарна й краще вбрана, ніж тоді, коли приходив Кассаньяк. Хіба це не прикро!
Увечері на мені була ідеальна сукня — цнотлива й пристойна, але надто проста, щоб носити її в Парижі поза домом; зачесана я була так, як любить Блан, — в стилі останніх років Імперії або античності; обличчя біле з легким рум'янцем... Одне слово — це безглуздо.

Примітки

«La Tzigane» («Циганка») — оперета Йоганна Штрауса II, вперше поставлена в Парижі в жовтні 1877 р. ↩
Англ.: поміщик, який сам господарює на землі; джентльмен-фермер. ↩