Понеділок, 5 листопада 1877

Бридкі моделі. Я роздратована.
Мені б слід бути дуже сумною. Жорж пиячить у нас удома. Я жахливо повелася з мамою, обзивала її найгрубішими словами. Я роблю це не для того, щоб її образити, а тому що це ліки проти Жоржа. Але, мабуть, це справжнє прокляття, і ця людина ніколи не позбавить нас цих жахіть.
Бабуся, помираючи, доручила його мамі. Якби бідолашна могла передбачити, чого мені все це коштує, вона радше задушила б його.
Ось конверт, від якого ви мали б затремтіти, якби були гідні моєї довіри до вас, — із Флоренції. Погляньте на штемпель. Якби він був справді, справді з Флоренції, я, мабуть, збожеволіла б. Це відповідь Ґордіджані.
Панно,
Я щойно отримав вашу колекцію фотографій і, дякуючи вам, поспішаю поділитися з вами своїми враженнями.
Безперечно, серед цих фотографій є дуже гарні; але, на мою думку, жодна не є досить повною, щоб її можна було копіювати як є, тож мушу повторити вам, що коли я не матиму приємності бачити вас особисто, щоб скомпонувати те, чого, як на мене, бракує для картини, гідної вас і тієї довіри, яку ви до мене маєте. Тому прошу вас дозволити мені дочекатися вашого приїзду до Флоренції, щоб ухвалити рішення, а отже, доведеться відмовитися від думки виставити картину на великій Всесвітній виставці, бо ви не будете тут досить рано, щоб підготувати картину; але ви нічого не втратите, адже ми пошлемо її на іншу, щорічну виставку — до Салону, де картини значно більше бачать і цінують.
Що ж до великого портрета на повний зріст, то благаю вас, не говоріть про нього: це жахіття, вони нескінченні, і я пишу їх неохоче; ціна — 15 тисяч франків. Щиро перепрошую, що так довго зволікав із відповіддю, але я все чекав тих фотографій, які ви, за вашими словами, мали мені надіслати, щоб я ухвалив рішення. Я ніколи не говорив про ескіз, і у вашому випадку це було б зовсім марно. Прошу нагадати про мене пані вашій матері, і прийміть, панно, запевнення в моїй глибокій повазі.
Відданий вам,
Мішель Ґордіджані
Мене, певно, зовсім забули. А втім, ні, і ви зі мною погодитеся. У бідолашного хлопця було небагато завоювань, а я — завоювання зовсім іншого штибу, ніж ті, якими він... звик користуватися. Це лестить, і тому про таке памʼятають. Але це все одно що не памʼятати.
Ми мали піти до Дубельт, але це зірвалося. Був де Перрʼєр і Блан, капітан фрегата, як завжди.
Здається, він зовсім не в ладах із Кассаньяком або принаймні щось там крутить, не знаю що. Байдуже, я думаю і мрію про свій малюнок, і коли з Божою поміччю досягну свого, то зможу трохи розважитися.