Неділя, 30 вересня 1877

Які ж вони, мабуть, щасливі, Жізель і Бальцорано.
Я знову вдягнулась у біле. Сукня з дуже товстого рубчастого сукна, дуже темно-білого, зовсім проста, — і що чудово: Ворт пошив мені корсаж цілком в обтяжку і цілком без виточок і без швів на плечах. Спереду застібається на гудзики, а посередині стягнуто стрічкою на рівні грудей, так що з кожного боку утворюється по три складки. І це так просто і так природно, що я не розумію, як могла носити щось інше. Усі мої сукні шитимуть так само, і я називаю цей корсаж «Фіалка».
Чудовий Торлонія трапляється нам на ґанку. Він каже, що американка Меліссано — то химера. Він просить дозволу бувати в нас, і я кажу йому, що ми найняли квартиру на Єлисейських полях, 71, перший поверх. Що й справді так.
Ми їдемо на перегони, де знову бачимо чорну бороду та його приятеля. Вони не відступають від мене. У ліфті і скрізь. З ранку до вечора.
Я в білому і не обідаю за табльдотом.
Сорія прощається зі мною — досить похмуро, їй-Богу; він має сумний вигляд. Можна подумати, що якась жінка його зрадила, — може, в нього просто болить голова.
Було багато дам у білому, порядних жінок і дівчат, тож я не була білою вороною, але на мене дивилися — і вперше відтоді, як я в Парижі. Річ у тім, що я знову гарнішаю; це почалося два дні тому.
Я терпляче зношу життя, тільки рано йду до себе й лишаю інших з Альтамурою, графом Ґаетані дʼАраґона і т. д., і т. д., і т. д. Це неаполітанець, з яким ми познайомилися шість років тому в Бадені.
Мені представили ще й маленького аташе португальської місії у Відні. Нескінченне імʼя, як у Ґаетані.
Пані Батуріна пише мені, щоб подякувати за те, що я звеліла надіслати їй різні речі, купити які вона мені доручила.
Лотрек усе пише. Анічкови. Словом, усе це йде добре.
У мене купа ідей щодо Неаполя, але я не говоритиму про них — це марно. Побачимо, що буде в ту хвилину, в ту хвилину, коли це станеться. Щодня в мене нові ідеї, плани, задуми. Це доказ, що нічого путнього ще не знайдено.
Поки що певне одне: ми найняли квартиру в Парижі.

Примітки

Чарлз Фредерік Ворт (1825–1895) — славетний паризький кравець, засновник високої моди. ↩
В оригіналі: «Violette» (фр. «фіалка»). Марі називає фасон корсажу «Фіалкою», як підписувалася в листах до Лардереля. ↩