Понеділок, 1 жовтня 1877

Жах!
Пан де Мертенс прийшов влаштувати сцену через те, що йому винен Жорж. Заплатили, але сцена все одно відбулася. Який жах і яка ганьба. Я була при цьому. Цей пан, виявляється, писав до Ніцци і говорив Трифону гидоти про мене.
Хіба це не смішно! Я — через борги Жоржа. О справедливість!!
Маман і тітонька поводилися безглуздо, маман аж закричала:
— Як ви наважилися зачіпати репутацію дитини!
Далебі, вони дурні й рідко поводяться гідно. Бачачи, що кажуть суцільні дурниці, я сказала вголос:
— Пан барон легко відбувся. Коли пліткують зі слугами, які давно в домі, — ризикуєш отримати ляпаса. Я думала, Трифон відданіший. Пану барону пощастило.
Я! Завжди я! Я обурена. О, обурена так... так само, як обурилася б за когось іншого.
Поль де Кассаньяк мене поважає, а барон Адольф де Мертенс мене обмовляє. Це ще не так погано... Хоч скільки б я міркувала, ці укуси тарганів мене ранять і, головне, обурюють.
Чудовий Альтамура приходив корчитися у нас з чверть години.
Нарешті ввечері в читальному салоні пані Дубельт прийшла привітатися з маман, подякувати за пані Кондареву, свою сестру, і наговорити всіляких любʼязностей.
Ось ще одна! Одна з найперших дам Петербурга — завдяки чоловікові, генералу Дубельту, який командував дивізією Імператорської гвардії; вона приймала в себе великих князів, виїздила до двору... Вона в Парижі — майже як Кондарева в Ніцці, чекаючи, поки старий Базілевський купить векселі, що їх вона наробила на шістсот тисяч карбованців.
Будь я хоча б просто великою дамою — я б зробила все на світі, аби нею залишитися. А ці жінки живуть, як богема, як студенти. Борги сплачують, вони повертаються, і все забуто. Скандали, карти, позики, любовні пригоди, авантюри — все. Єдиний король — гроші, бачите.
Базілевський — син церковного дзвонаря, він відкрив золоті копальні в Сибіру на своєму невеликому наділі, і тепер його доньки — княжни, а він обідає з великими князями і приймає у себе Імператора.
Поки що вона в занепаді, ця добра генеральша, — але за життя чоловіка вона бувала у товаристві в Неаполі. Ви розумієте, що я маю на увазі. Моя слабкість, моя манія, як хочете.