❦
Субота, 1 вересня 1877
Samedi 1er septembre 1877
Щоранку до полудня, до першої години я блукаю лісом, мріючи над якоюсь з добрих книг про старовину й уявляючи собі дурниці. Доріфор Одоакр і Лардерель дивно переплелися в пригоді Канчелло та облозі Равенни.
Tous les matins jusqu’à midi, une heure j’erre dans les bois, rêvant sur un des bons livres sur les anciens, et m’imaginant des bêtises. Le doryphore Odoacre et Larderel étaient étrangement confondus dans l’aventure de Cancello et le siège de Ravenne.
Чи казала я, що графиня Бенвенуті тут і часто приходить до мене? Ні корисна, ні приємна = нестерпна.
Ai-je dit que la comtesse Benvenuti était ici et venait souvent me voir ? Ni utile, ni agréable = assommante.
Я багато буваю на самоті, думаю, читаю без жодного наставника — може, це добре, але може, і погано.
Je suis beaucoup toute seule, je pense, je lis sans guide aucun, c’est peut-être bien, mais c’est peut-être mal aussi.
Хто мені гарантує, що я не вимощена софізмами й не сповнена хибних ідей?
Qui me garantit que je ne suis pas pavée de sophismes et remplie d’idées érronées ?
Ось про що судитимуть після моєї смерті!
C’est de quoi on jugera après ma mort !
Прощення. Пробачати. Ось слово й дієслово, що часто вживаються в цьому світі. Християнство велить нам прощати. Що таке прощення? Це відмова від помсти або покарання. Але коли не було наміру ні мститися, ні карати — чи можна пробачити? Так і ні. Так — бо говориш це собі й іншим і поводишся так, ніби образи не існувало. Ні — бо не владний над своєю памʼяттю, і поки памʼятаєш — не пробачив.
Pardon. Pardonner. Voilà un mot et un verbe beaucoup employés dans ce monde. Le christianisme nous ordonne le pardon. Qu’est-ce que le pardon ? C’est la renonciation à la vengeance ou à la punition. Mais lorsqu’on n’avait eu l’intention ni de se venger, ni de punir, peut-on pardonner ? Oui et non. Oui, parce qu’on se le dit et le dit aux autres et agit comme si l’offense n’avait pas existé. Non parce qu’on n’est pas maître de sa mémoire, et tant qu’on se souvient on n’a pas pardonné.
Провела весь день в інших (це ніццький павільйон) — у будинку навпроти, де власноруч полагодила Діні туфлю з російської шкіри; потім вимила великий деревʼяний стіл, як перша-ліпша покоївка, і на цьому столі взялася ліпити вареники (пиріжки з борошна, води й свіжого сиру).
J’ai passé toute la journée chez les autres, (c’est le pavillon de Nice) dans la maison d’en face où j’ai raccommodé avec mes propres doigts un soulier de cuir de Russie à Dina; ensuite j’ai lavé une grande table de bois comme la première fille de chambre venue, et sur cette table je me mis à faire des Varéniki (pâtés faits de farine, d’eau et de fromage frais).
І ці нещасні, від яких мені ніякого пуття, потішалися, дивлячись, як я місю мокре борошно із закасаними рукавами й чорною оксамитовою шапочкою на голові «мов Фауст».
Et ces malheureux, qui ne me rapportent rien, se sont amusés de me voir pétrissant de la farine mouillée, les manches retroussées et une calotte de velours noir sur la tête « comme Faust ».
А потім я вдягла пальто «Робеспʼєр» кольору білого каучуку й пішла з Діною дивувати тірольку, що торгує всяким дрібним крамом: попросила в неї мертву голову Маркуара, вона не зрозуміла, я купила в неї ведмедика і ми пішли.
Et puis je mis un paletot Robespierre couleur caoutchouc blanc et je suis allée avec Dina étonner la Tyrolienne qui vend un tas de petites choses, en lui demandant la tête morte de Marcuard, elle ne comprenait pas, je lui ai acheté un ours et nous sommes parties.