❦
Неділя, 2 вересня 1877
Dimanche 2 septembre 1877
«Поза Римом із життя щось зникає. Тільки тут кожен день несе нам два проминулих тисячоліття.1»
« Life loses something out of Rome. It is only her that each day holds for us two spent thousand years ».
Як це вільні люди, яких ніхто не змушує, їдуть проводити день у Писбадені2, тобто Вісбадені?
Comment des gens libres et que personne n’y force vont-ils passer une journée à Pissbaden, c’est-à-dire Wiesbaden ?
І все ж ми туди їдемо — подивитися, як найсмішніший народ у світі святкує поразку найелегантнішого. Мені хотілося спати, і я час від часу пила чорну каву — як Олександр.
Nous y allons pourtant pour voir le peuple le plus ridicule du monde célébrer la défaite du plus élégant. J’avais sommeil et prenais de temps en temps du café noir, comme Alexandre.
(Я пишу й хроплю, щоб помститися сусіду, який усю минулу ніч робив чортівський гармидер своїм носом; коли я стомлена — змушую Розалі хропіти.)
(J’écris et ronfle pour me venger de mon voisin qui a fait un tapage du diable avec son nez la nuit passée; quand je suis fatiguée je fais ronfler Rosalie.)
Багато офіцерів вітаються; Лімени під маминою опікою, бо пані Лімен хворіє. Один із представлених панів, на імʼя Орт, був з нами; Шемізо пішов після того, як три довгі години наганяв на нас нудьгу.
Beaucoup d’officiers saluent; les Lieman sont à la garde de maman, Mme Lieman étant malade. Un des messieurs présentés qui se nomme Orth était avec nous; Chemisot était parti après nous avoir ennuyés pendant trois longues heures.
Я була більш-менш спокійна — маленьких Лімен час від часу по черзі відводила пані Гербель з чотирма доньками, які входять до товариства графині де Меренберг; перші дві панни Гербель — фрейліни нашої Імператриці. Лотрек багато про них говорить, вони негарні й трохи його родички. Лотрек, само собою, з нами завжди й увесь час.
J’étais à peu près tranquille, les petites Lieman étant de temps en temps enlevées à tour de rôle par Mme Gerbel et ses quatre filles, qui sont de la société de la comtesse de Merenberg; les deux premières demoiselles Gerbel sont demoiselles d’honneur de notre Impératrice. Lautrec en parle beaucoup, elles sont laides et un peu ses parentes. Lautrec est bien entendu avec nous toujours et tout le temps.
Заговорили про Італію, мама запитала Орта, яку частину Італії він бачив:
On parla d’Italie, maman demanda à Orth quelle partie d’Italie il avait vue :
— Флоренцію, — відповів він.
- Florence, répondit-il.
— Ви знайомі, мадам, з графинею де Лардерель? — запитала я, щоб сказати щось найбезглуздіше.
- Vous connaissez, Madame, la comtesse de Larderel ? demandai-je pour dire la chose la plus folle.
— О! Так, звичайно! — вигукнув Орт.
- Oh ! oui, certainement s’écria Orth.
— А ви знайомі й з її дітьми? — спитала я далі, попиваючи чорну каву.
- Et vous connaissez aussi ses enfants ? continuai-je en buvant du café noir.
Дільки один, тругий.3
- Zeulement un, lé zégonde.
— Олександр?!
- Alexandre ? !
Дочно, Олександр!4
- Brécisément Alexandre !
Мене охопив шалений сміх — довелося поставити чашку на стіл, я почервоніла і анітрохи не приховувала, що приємно здивована. Це помітили, і ці добрі маленькі німкені, і білявий Орт, цей тарган (вибачте за вислів), наївно дражнили мене аж до відʼїзду ОЛЕКСАНДРОМ.
Je fus prise d’un rire fou au point de déposer ma tasse sur la table, je rougis et ne cachais nullement que j’éprouvais une agréable surprise. On saisit le mouvement et ces bonnes petites Allemandes, et le blond Orth, ce cafard, (pardon pour l’expression, me plaisantèrent naïvement jusqu’au départ avec ALEXANDRE.
Орт розповів нам різні речі про Лардереля, а також що про дуель та інше дізнався від молодих людей з італійського посольства в Берліні.
Orth nous raconta différentes choses de Larderel, et aussi qu’il avait appris le duel etc. par des jeunes gens de l’ambassade d’Italie à Berlin.
Він додав іще, що граф де Лардерель гарний і дуже багатий і що його витівки та нещодавня дуель наробили великого галасу.
Il a ajouté encore que le comte de Larderel est beau, et très riche, et que ses extravagances et son duel dernièrement ont eu un grand retentissement.
Ви розумієте, яке враження це справило на мене. І думаю, саме завдяки цьому решта свята здалася мені чарівною, німці — симпатичнішими, а музика з трубами5 — привабливою. Феєрверк мало не зачарував мене — адже Гербелі були поруч (Лотрек за десять хвилин до того познайомив з ними Діну) і всіляко виявляли прихильність до мене, тож і я була любʼязна, і до останньої ракети всі були невимушені.
Vous comprenez quel effet cela m’a fait. Et je crois que c’est vraiment grâce à cela que je trouvai le reste de la fête charmant, les Allemands plus sympathiques et la musique mit trompeten attrayante. Le feu d’artifice m’enchanta presque parce que les Gerbel étaient à côté, (Lautrec avait, dix minutes avant cela, fait faire leur connaissance à Dina) et me firent toutes sortes d’avances de sorte que je fus aimable et à la dernière fusée tout le monde était à son aise.
Ми потиснули одне одному руки на прощання, як справжні знайомі.
Nous nous serrâmes la main en nous quittant comme de vraies connaissances.
Шемізо представляє своїх доньок; старша, заміжня, — берлінська красуня. Ці чортові німецькі імена...
Chemisot présente ses filles, dont l’aînée, mariée, est une beauté de Berlin. Ces diables de noms allemands...
Дорогою з Вісбадена до Швайнбаду6 говорили про Олександра, і я сказала дещо правдиве у відповідь на мамину розповідь про вільні й шалені витівки цього завʼязувача вузлів.
Pendant le trajet de Wiesbaden à Schweinbad on a parlé d’Alexandre et j’ai dit quelque chose de vrai en réponse à maman qui racontait les façons libres et folles de ce noueur de nœuds.
— Олександр, — кажу я, — приїхав до Неаполя шовковий, як кажуть росіяни.7 Він був такий стриманий (порівняно з вами завжди) і такий непевний, що написав мені й питав, коли... «Я знаю, що ви в Неаполі, але коли мені дозволять увійти у ваше королівство...» і потім усе це... Але ви! Ах! Боже, як подумаю! Йому розрізають на тарілці голуба, його запрошують, за ним доглядають, його називають «моя дитина», його обожнюють! О! Якби витримали хоча б два тижні, все... було б зовсім інакше. Я кажу це не для того, щоб затягти розмову і пожартувати, а тому що це правда — і ви це добре відчуваєте!
- Alexandre, dis-je, est arrivé à Naples tout de soie comme disent les Russes, Il était si tranquille (par rapport à vous toujours) et si peu sûr qu’il m’écrivit demandant quand... « Je sais que vous êtes à Naples, mais quand pourrai-je être admis dans votre royaume... » et puis tout cela... Mais vous ! Ah ! Dieu quand j’y pense ! On lui coupe son pigeon, on l’invite, on le soigne, on le nomme « mon enfant », on l’adore ! Oh ! si on avait tenu au moins pendant deux semaines, les choses... auraient été tout autrement. Je ne le dis pas pour prolonger la conversation et pour blaguer, mais parce que c’est vrai, et vous le sentez bien !
Коли ж я зможу поцілувати землю Риму!
Quand pourrai-je baiser la terre de Rome !
Примітки
В оригіналі англійською: «Life loses something out of Rome. It is only her that each day holds for us two spent thousand years». ↩
Писбаден (Pissbaden) — Маріїн зневажливий і грубий каламбур на Вісбаден (Piss- замість Wies-). ↩
В оригіналі французькою, з німецьким акцентом Орта: «Zeulement un, lé zégonde» («Seulement un, le second»). Акцент у перекладі передано заміною глухих і дзвінких приголосних. ↩
В оригіналі французькою, з німецьким акцентом: «Brécisément Alexandre !» («Précisément, Alexandre !»). ↩
В оригіналі німецькою: «mit trompeten». ↩
Швайнбад (нім. Schweinbad, «свиняча купіль») — Маріїн глузливий каламбур на Шланґенбад (нім. Schwein — «свиня»). ↩
«Tout de soie» (дослівно «весь із шовку») — Марі передає французькою російське «шёлковый», тобто покірний, лагідний (пор. укр. «став шовковий»). ↩