Субота 21 липня 1877

Я жахаюся плином часу! Я загублена! Мені боляче бачити себе такою! [Закреслено: усюди шукаю добрих хвилин, стомлюю себе, не сплю.]
Навіщо я любила саму себе! Якби я знайшла якусь брудну й справжню прив'язаність, я б забула про себе. Але дякуючи Богу, не мала я цього щастя, лишилася собі самій — і бачити себе такою жахливо!
Спроби, розчарування, боротьба, сльози, відчай — і тепер знаєте, чим я стала? ! Чи знаєте, як далеко... сягає моє нещастя! Знаєте ви, наскільки загубленою я себе відчуваю, чим я стала ?! Ну то ось: я стала смиренною!!!
Що може бути прекраснішим.
Я знову була у вишивальників: баронеса мене дратувала, тіточка виводила з терпіння, Дашад був дурним!