Субота, 7 липня 1877

Зазвичай мені потрібно вісім днів, щоб одягнутися. Цього разу я займаюся цим уже шістнадцять [днів] — і нічого.
Ворт і Лафер'єр тримають усі мої ліфи — їх доводиться переробляти, і щоразу гірше. Цікаво те, що примірка відбувається по три-чотири рази, і все одно все занадто стягнено до смішного.
Подальші роздуми над листом Фостер навіяли мені думки й плани, над якими я поступово попрацюю — і ви дізнаєтесь про них, якщо вони набудуть якоїсь визначеності; в іншому разі немає сенсу втомлювати вас цими дрібними інтригами.
У Парижі я показуватимусь дуже мало — тут забагато народу з Ніцци, та й до того ж... Париж великий... але... на жаль, ці люди завжди зустрічаються знову, а решта неважлива. Не думаю, що Бойди — серйозна опора. Та й надзвичайно зашкодить нам те, що нас бачили в Ніцці в досить незавидному становищі. Побачимо цієї зими. Я маю душевний спокій, думаючи про свій вищий притулок — Мистецтво. А потім лондонський сезон здається мені дуже привабливою перспективою — між Фостерами, другом пані Анічкової в посольстві й леді Пажет, старшою сестрою Берти. І потім — завжди і потім — поїздка до Іспанії, нова країна, де немає того бруду, що переслідував мене досі. Цього більш ніж достатньо, щоб оговтатися і з мовчанням пережити сьогодення.
Це Бог у своїй вселенській і безмежній доброті зволив дарувати мені ці розрадливі надії — від яких я хотіла б відректися як від незаслужених... але, мабуть, заслуговую — раз він їх дарує.
[Викреслено: Неділя, 8 липня 1877]
Кажуть, що пан Луї Жанв'є де ла Мотт був дуже наляканий моїм рішучим виглядом:
— Вона тримала б мене під своїм капцем — я дитина перед нею.
Ось, добрі люди, до чого призводить слухатися порад! Я погодилася піти на той вечір із відразою й із першої ж хвилини відчула повну огиду до цих панів. А тепер саме вони кажуть, що не знайшли мене до свого смаку. Хай чорт візьме баронесу і всі ці французькі звичаї! Коли ж нарешті я слухатимусь лише себе. Одні нарікають на свою непослушність — а мені доводиться шкодувати лише тоді, коли я пішла чиїйсь пораді чи послухала чиюсь думку. Справжню мудрість пізнають лише на власному досвіді.
Думаю, можу... з достатніх підстав сказати, що нещодавно я стала більш розсудливою, бачу речі досить природно і позбулася багатьох ілюзій та багатьох печалей.
Порчинарі пише з Неаполя, що він із сім'єю незабаром буде в Екс-ле-Бені, а Мелісано — в Римі.
У будь-якому разі короткий чи довгий перебуй в Ексі, мабуть, добре вписався б у картину. Ніщо не заважає познайомитися з принцесою де П'єдімонте — завдяки легкості стосунків у курортних містах. Принцеса стала б скарбом для Неаполя.