Субота, 2 червня 1877

Цілу ніч мене переслідують три змії, які обвивають мене, кусають і яких я з нечуваними муками нарешті розрубую на шматки й розчавлюю.
Антонеллі, здавалося, головував у цій жахливій битві. Тут, безперечно, криється якась чарівна обмова.
Це перший спекотний день, Савич прийшов подивитися, як я малюю. Потім ми були на «Skating», де були тільки Віжʼє й троє росіян, а з чоловіків, крім учителя, жодного. Сорока туди вже не ходить.
Мене так мучила спрага, що довелося купити пляшку шампанського, я пʼю його дуже рідко й з примхи; дивно, але я тут зовсім не нудьгую, нам досить дрібнички, щоб сміятися; вада вимови Лізи, яка не вміє вимовляти «р», — ціла історія, їй складають фрази, як, наприклад, оця:
Троє товаришів — Лардерель, Бернардакі й Ґроттамінарда — міркують про Французький театр, випиваючи тридцять три келихи «Редерера». А вона починає казати: «Тві товаливі Лалделель» тощо, тощо. Валіцький мліє, а ми беремося говорити про Меліссано, потім, поступово розпалюючись, Діна підводиться, і це закінчується тарантелою. Мені закортіло випити чогось незвичайного, ми з Лізою пішли робити шоколад на газовій кухні, де мама варить варення; потім ми пили цей шоколад, а пані Кондарева тим часом нарікала на це монастирське життя, справжній сераль із Валіцьким за євнуха. Потім ми змусили собак вити, потім я пішла провідати дідуся і, нарешті вичерпавши всі ці заняття, я взялася читати, грати неаполітанські пісні й, нарешті, відчувши страшенну втому, заходилася ганяти Розалі... живими блохами, знятими зі спини Пратера.
Потім я ретельно вимила руки й вичистила нігті.
А тепер...
Завтра буде лише три тижні, як я в Ніцці. А наче три місяці, три роки.

Примітки

«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х років. ↩
Фонетична передача мовлення Лізи, яка не вимовляє «р»: «Три товариші Лардерель…» перетворюється на «Тві товаливі Лалделель…». ↩