Неділя, 20 травня 1877

Ми всі мали поїхати до Монако подивитися на виставу славнозвісного капітана Бойтона, але пропустили двогодинний поїзд, а потім мені вже не схотілося, а оскільки йшов дощ, я залишилася з дідусем.
У нашому такому одноманітному житті все має вагу: сьогодні ввечері побилися собаки, бідолашного маленького Пінчо, званого Пінчиком, покусали й повалили. Я прибігла й застала бійців у нестямі, а всіх наших дівчаток — у плачі навкруг, Валіцький не наважувався втрутитися. Зрештою Ліза схопила за хвіст біленького, якого взялися лікувати, але в бідолашної дитини стався майже нервовий напад, і вона тільки повторювала: «Його вбили, його вбили!»
Ах! я отримала вельми люб'язного листа від командора де Маркуара! Він пише мені, що стосовно молодої особи, яка грає на арфі, треба поговорити з Алессандро, який у Пешті так звик до угорок і до угорського штибу, що про повернення й мови немає.
Не знаю, від чого це залежить, але я, попри все, спокійна щодо мандрівника. Якщо він помре, я в захваті. Якщо закохається, це минеться, ніщо в нього не триває, і він міняється тричі на день, а іноді й частіше. Якщо одружиться... є спосіб відбити його в дружини. Словом, ми завжди знайдемося. Головне — здобути собі місце в першому ряду, решта легко, тим паче що він мене не кохає, отож мені нема чого втрачати й нема чого боятися.
Я про це говорю, з цього сміються, я жартую — і все, решта так глибоко поховано хтозна-де, що я вже нічого не можу віднайти, чи майже нічого.

Примітки

Капітан Пол Бойтон (1848–1924), американський авантюрист, уславлений плавбами в надувному гумовому костюмі європейськими річками й каналами у 1870-х роках.
«Молода особа, яка грає на арфі» — жартівливий код, яким Марі й Маркуар у листуванні позначають саму Марі.
Будапешт тоді поділявся на Буду й Пешт; «Пешт» означає пештську частину.